– Ох і намучишся ти з ними, – дуже часто їй доводилося це чути. А що вона наслухалася за все своє життя і не розповісти. Люди не дуже словами перебирають.
Таня красою ніколи не відрізнялася, з чотирьох сестер вона була далеко не найкрасивіша. Повна, з дрібними рисами обличчя, але з дуже добрим і відкритим серцем. У сім’ї її дуже любили.
Всі сестри рано повиходили заміж, роз’їхалися по різних містах, розжилися дітьми і жили щасливим сімейним життям, але не Тетяна.
Якщо чесно, з кожним роком вона все менше вірила, що зустріне чоловіка з яким у них буде сім’я. Та й з її оточення в це вже ніхто не вірив. Таня з задоволенням проводила час з племінниками, вони приїжджали на літо до неї в село. Після того, як всі сестри роз’їхалися, Тетяна одна залишилася в рідному домі і вела господарство. Курей тримала і кіз. Продавала яйця і молоко. Повністю засаджувати город, збирала урожай і відправляла до рідних, щоб вони теж вітамінами ласували. А вже який вона хліб пекла на своїй фірмовій заквасці! Багато хто просив і їм спекти, коли приїжджали гості. Так і жила Танюша, ніколи не скаржилася і зі смиренням проживала своє життя.
Але не дарма кажуть, що ми припускаємо, а Бог керує, так і вийшло.
Якось влітку, в дім на сусідній вулиці приїхали працівники сауну нову будувати і так вийшло, що у Тані для них теж виявилася робота. У сараї треба було дах підлатати і в домі трубу нову зробити, та й інші дрібниці.
Без чоловічих рук все-таки в селі дуже важко, хоч Таня і прекрасно володіла інструментами і дров наколоти могла. Після того, як вони закінчили з сауною, один з чоловіків погодився їй допомогти по господарству.
Ось так і зав’язалася у них спочатку дружба, а потім і жити почали разом. Чоловік був розлучений, дітей у нього теж не було. У тридцять дев’ять років Таня вийшла, нарешті, заміж. І дуже щасливо.
У сорок один тішилася первістком, а чоловікові вже було сорок чотири. З дітьми вони поводилися легко, все їм в задоволення було, адже вони такі довгоочікувані. Так і пролетіли в турботах щасливі двадцять років. Зараз вже старша донька сама заміжня і Таня з чоловіком чекають онуків. Дід вже сколотив новий дитячий комплекс в городі, годі й розповідати, майстер на всі руки.
– Втомилася, моя хороша? – приобнімаючи свою Танюшу, запитує він щовечора.
– Є трохи, – сміється вона і все обличчя освітлюється доброю посмішкою.
І ніколи вона не почувається некрасивою, хіба можна думати про себе погане, коли тебе ніжно обіймають і з любов’ю говорять “моя хороша”?
Автор: Марія.
Фото ілюстративне.
