Насправді першим був він, що було вдвічі приємніше. У нього були карі очі, аристократичний ніс і дуже добра посмішка.
Юля відповіла:
— Ні, це несправедливо, ми ж обоє знаємо, що ви були першим. Беріть, я піду, запитаю, напевно у них на складі є ще.
— Я з вами про всяк випадок.
Поки вони йшли, їй зателефонувала начальниця — терміново потрібен був дизайн, який вона закінчила вчора. Юля пояснила, де він лежить.
— Ви дизайнер? — запитав чоловік з милою посмішкою.
— Так, — кивнула Юля.
— Це мабуть дуже цікаво.
Юля відчувала, що потрібно якось підтримати розмову, і запитала:
— А ви, напевно, юрист?
— Як ви вгадали? — здивувався він.
Юля вказала на книжку «Чому не вчать на юридичному факультеті» в його руках, і він розсміявся.
— Точно, от я бовдур!
«Поклик зозулі» виявилася останньою. Юрист все ж таки люб’язно поступився Юлі книгою. Вона сподівалася, що натомість він попросить номер телефону, але він не запитав. А сама вона запропонувати посоромилася. Про що згодом шкодувала.
Юля перетворилася з дизайнера в детектива — вона цілими днями шукала в мережі молодих юристів, вивчала випускників юридичних факультетів відповідних років випуску, переглядала сайти юридичних контор і навіть детективних агентств. Однак чоловіка з милою посмішкою там не було.
Ото вже, героям інтуїції ще пощастило — їм було що шукати. А що шукати їй? Це було безглуздо, але він не виходив у неї з голови. Ту книгу, якою він їй поступився, вона зачитувала до дірок. Коли вийшла друга частина, Юля в перший же день побігла в магазин, щоб її купити. Книга стояла на самому видному місці, на столику з новинками. Юля вже прямувала за книгою, як чиясь рука потягнулася і вихопила її.
— Цього разу вона буде моя, — сказав чоловік з милою посмішкою.
Юля ахнула. Щоки запалали, а в животі запурхали метелики.
— Я вас тут вже цілу годину чекаю, — зізнався чоловік. — В якому агентстві ви працюєте, я вже всіх їх обійшов за ці місяці!
Юля розсміялася.
— Я дизайнер в мовній школі, — сказала вона.
— Це несправедливо, — заявив чоловік з милою посмішкою, — я не знав, що в мовних школах є дизайнери.
— А де працюєте ви? — в свою чергу, поцікавилася Юля. — Я всі сайти з юридичними послугами обшукала.
— У науковому інституті, — зітхнув він. — Мене, до речі, звати Лука.
Вони обоє розсміялися.
— Та вже, з ім’ям знайти вас було б простіше, — сказала вона. — А мене звуть Юля.
З магазину вони вийшли разом. І цього разу він не забув запитати її номер.
Фото ілюстративне.