Всього лиш, попросила у чоловіка найняти помічницю по дому. Але вислухавши його відповідь задумалась – а той шлюб мені узагалі потрібен?

Все життя я сама працювала у побутовому плані на благо сім’ї. Спочатку так було в першому шлюбі, де в мене з’явилось двоє синів, я втомилася все тягнути на собі і розлучилася. Ну а потім вийшла заміж удруге.

Спочатку чоловік мені хоч у чомусь допомагав по дому, а після появи ще двох синів вирішив, що раз я сиджу вдома, в декреті, то мені і допомагати нічим не потрібно. Діти виросли до дитсадкового віку, пішли в садок. Я почала знову працювати, але допомоги від чоловіка так і не отримала. У нього відповідь одна:

— Наводити лад у домі і їсти готувати – жіноча справа. Чоловікам нема чого таким займатися, це енергію висмоктує.

А нічого, що з мене це теж енергію висмоктує? Нікого не хвилює.

У нас квартира на чотири кімнати і нас аж шість людей. Уявіть, скільки часу забирає прибирання будинку, якщо стільки людей живе. Втім, два сини від першого чоловіка, вони вже дорослі, два від другого – діти-дітьми.

Мені 45 років і я втомилася від миття посуду, двох ванних кімнат за всіма, та чищення килимів. Працюю шість днів на тиждень по десять годин. Мало того, до роботи мені дуже довго добиратися. Треба вставати о п’ятій ранку, а повертаюся я тільки до 10-ї вечора. Навіть передати мою втому неможливо. Я ще й взяла стільки роботи на себе, адже оформила кредит на квартиру, щоб старшого сина бодай відправити жити одного. Зараз там живуть люди, плюс я зі своєї зарплати більшу частину плачу, щоби закрити кредит. Чоловік до цього взагалі жодного стосунку не має. Як він каже:

— Син тільки твій. Я на своїх дітей зароблю ще.

А чим займається мій чоловік? Ходить на роботу, яка в пішій доступності від нашого будинку, ще й працює лише 7 годин на добу, 5 днів на тиждень. А коли в нього вільний час, сидить із друзями, ходить у спортзал. Ось так ось. А я просто не маю вільного часу.

Вирішила, що найму жінку із сусіднього під’їзду, щоб вона приходила двічі на тиждень та прибирала квартиру. Виходить якраз у кілька тисяч. Чоловік не проти тільки в тому випадку, якщо я сама платитиму за її послуги.

Він же не дасть жодної копійки. І ось я думаю, а навіщо мені взагалі чоловік? Адже хто я по суті така для нього? точно не кохана дружина. Тих, кого люблять бережуть і оточують увагою. А тут?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page