Я нарешті вийшла на пенсію. Почуваю себе прекрасно і не вважаю себе людиною похилого віку, тому цілком можу насолоджуватися заслуженим відпочинком. Вирішила здати квартиру свою в оренду і здійснити заповітну мрію на яку відкладала усе своє життя, проте, несподівано проти виступила моя донька рідна.
Я все життя пропрацювала на дуже відповідальній посаді. Моя робота поглинала увесь мій вільний час, не рідко я й після неї ще вдома до ночі мусила щось робити Постійні телефонні дзвінки і форс-мажори. Мені всеце подобалось, я гарно заробляла. але з роками такий темп почав вимотувати. останні кілька років я ледь уже дотягла і вихід на пенсію був звільненням для мене.
Перші дні я спала. От просто спала без постійних дзвінків і необхідності закінчити проект до певного терміну. Потім. займалася в’язанням. Це моє хобі, але часу на рукоділля раніше не вистачало. Це моя віддушина — я заспокоююсь і відволікаюсь від усіх подій під час в’язання. Я можу годинами сидіти зі спицями і не помічати плину часу.
Але найголовніше – я почала підшукувати варіанти для здійснення своєї мрії – життя на узбережжі океану. Деже хочеться на безлюдний острів, ну чи хоча б у віддалене село якесь. Зняти там хатинку на березі і під плюскіт хвиль в’язати, читати, або просто дивитись у далечінь. на це я відкладала із кожної зарплатні і саме задля того, аби пожити на березі океану якнайдовше – вирішила здати в оренду свою трикімнатну квартиру у столиці.
Але, несподівано проти такого мого вчинку виступила донька. Вонакаже, що виросла і подорослішала без матері. адже я постійно була зайнята, а тепер така ж доля у її дітей, бо вони навіть не знають бабусю свою.
Вона каже, що правильно було б залишитись в Україні і нарешті присвятити себе сім’ї, стати бабусею онукам і мамою справжньою їй. З її слів виходить, що всі мами її подруг няньчаться з онуками, а вона, мов біла ворона.
Кожна людина робить свій вибір сама, і я не виняток. У мене є заняття, крім онуків, тож я проти. Тим більше, вона створювала сім’ю для себе, а не для мене.
Чому я повинна перетворюватися на няньку і поступатись своїми мріями і своїми бажаннями? Мені здається, я свій обов’язок виконала – виростила, дала освіту, допомогла з придбанням житла і маю право на щасливе, безтурботне життя.
Хіба ж ні?
Я впевнена ви б теж зробили б вибір на користь мрії.
08,03,2023
Головна картинка ілюстративна.
