Ліза в черговий раз почала розмірковувати, у кого позичити грошей. Сума їй потрібна була, по її мірках, велика, тому треба було розкласти на кілька частин, адже в однієї людини навряд чи після свят стільки знайдеться.
Усі годували її обіцянками, але їй потрібні були гроші саме зараз. У старшої сестри Надії низка днів народжень: у сина, у неї самої й у чоловіка.
Вони звикли накривати шикарні столи та не поєднувати свята, незважаючи на те, що різниця на день-два. Живуть вони багато, тому і все роблять із розмахом і вкладанням великих грошей.
– У зятя, чоловіка старшої сестри, свій бізнес. У них і приватний будинок є, і машина. Батьки активно допомагають. Надія працює у нього в компанії. Ну, як працює, вбрання вигулює. Діти у них вже дорослі – 11 та 14 років. Хлопчаки навчаються у приватній школі, – розповідає Ліза.
А сама Ліза живе скромно: копійчана зарплата, кредити. Жінка та її чоловік працюють на заводі, перечікують від зарплати до зарплати. Донька 8-річна не знає розкошів, звикла скромно одягатися і радіє будь-яким подарункам.
— Чоловік хоч трохи працював, а я два місяці вдома просиділа. Знайшла підробіток вдома, бо ніяк не витягнути. Після новорічних свят одразу у старшого племінника день народження треба щось суттєве дарувати. А потім у сестри та її чоловіка, тому доводиться десь шукати кошти, — розповідає Ліза.
— А хіба ти не можеш їх символічно привітати? У вас же доходи абсолютно різні. Тим більше, вони ж нічого не потребують, — радить їй подруга.
Ліза знає, що такий варіант не пройде. Зять та сестра нічого не скажуть, а ось рідна мама не дасть спокою доньці.
– Ганьба! Можна було відкласти наперед, знала ж, що свята! — сказала їй мама, коли Ліза, будучи в декреті, принесла чоловікові сестри блокнот, а племінникам солодкі презенти.
Після цього родичка не розмовляла із Лізою два місяці. Довелося ще першою йти на примирення, оскільки старша сестра її присоромила. Ліза кілька разів намагалася пояснити Надії, що вони не мають змоги дарувати дорогі, але, як кажуть, ситий голодному не товариш.
— Купи щось просте, увага ж важлива, а не сам подарунок, — сказала сестра.
— Ага, купиш щось бюджетне — знову непорозуміння із мамою. Вона ж не заспокоїться, що я простого чоловіка обрала, а не багатого. Та й поняття про “простеньке” у нас дуже різні, – з сумом говорить Ліза.
Жінка намагалася поговорити з Надею напередодні свят, з’ясувати, що подарувати племіннику та зятю.
— Я думала, сестра відповість, що нічого не треба, вона ж знає, як нам не просто. Але вона мені скинула цілий список. Подарунки не дешеві – від 2-3 000 гривень. У мене грошей навіть на такий подарунок немає, а треба три! Та якби ще цінували мої подарунки, покрутять у руках і кинуть у купу, а я цілий рік думатиму, як повертати.
Чоловік на сімейні посиденьки давно не ходить, набридло йому все це.
– Я не піду, а ти вирішуй сама, – сказав він дружині.
Звісно, теща була незадоволена і з цього приводу:
— А твій Олег нас за родичів не має?
Настрій Лізи знову зіпсувався, і вона теж задумалася про те, щоб припинити навідуватися до сестри та мами.
— Ну і не ходи, якщо таке ставлення. Намагаєшся, стараєшся, а всі незадоволені. Захочеш побачитися з сестрою — будь-якого дня зайдеш до неї на чай, не обов’язково на свято ходити, — радить їй подруга.
А Ліза й задумалась. Може й справді не потрібно стрибати вище голови. Не може принести дорогий подарунок, не розуміють цього родичі, то нащо таке спілкування? Чи все ж родина, то головне і потрібно іти що б не сталось там?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – intermarium.news.
