Вимушена переселенка з Маріуполя з квітня проживає у Львові і вражена тим, що в одній країні культура виховання дітей так сильно відрізняється. «Львів’яни більш спокійні, врівноважені і виховані, виховання дітей тут абсолютно відрізняється», – каже вона.
Тут не можна почути якогось грубого окрику на дитину: «Ти що робиш, телепню?!», натомість кажуть: «Ти ж чемний хлопчик? Так не можна робити. Ти ж вже дорослий – не роби, будь ласка, так».
Особлива різниця в шкільному вихованні, каже жінка, дивно, що діти ходять в школу в тому, в чому їм зручно. Коли вони пішли знайомитися з класом на прибиранні, то вчителька, побачивши, що її син ліг на підлогу і миє парту, сказала: «Боже, Володю, ти такий кумедний. Давай я тобі ковдрочку підстелю, щоб тобі було не холодно, щоб тобі було зручно».
– Розумієте, вона їм імпонує, вона ними захоплюється! І це не один такий вчитель, я бачу тут всі вчителі такі, – каже вона.
А ще її захоплює, що львівську жінку середніх років важко назвати жінкою, бо вона – пані.
– Вони красиві, впевнені в собі, погляд яскравий! Вони нікуди не спішать, насолоджуються часом з близькими.
Також зауважила, що немає фейс-контролю біля під’їзду, бо літні люди ходять в парк грати шахмати чи шашки, вони малюють. Просто люди вийшли на вулицю робити свої справи.
– Я люблю своє місто, – каже маріуполька, – Мені подобається, як я там зростала, з ким я спілкувалася. Але проживши пів року тут, я розумію, що цей куточок України змінив моє внутрішнє ставлення до життя. Змінив мене саму.
Фото: скрін з відео.
10/12/2022
