Оля не хотіла бачити цю жінку. Маму, яка ніколи не писала, не дзвонила, не підтримувала та не вітала з днем народження. І ось прийшла.
— Тітка була мені мамою, я навіть не знала, що ти жива. Тебе не було 15 років! Не соромно?
Рідна тітка забрала Олю із притулку. Дивом тітці вдалося оформити опіку та забрати племінницю до себе.
Мама приїхала, щоб не доньку побачити, а щоб спадок забрати. Нещодавно тітки не стало і та залишила все майно Ользі, яку вважала своєю дочкою.
– Я не могла по-іншому вчинити, – сказала мама.
– Ти чужа жінка, я ніколи не зможу тебе зрозуміти. Ти все говорила, що я подорослішаю і зрозумію. Я ніколи тебе не розуміла і не зрозумію. Як, ти могла залишити десятирічну дівчинку заради якогось чоловіка.
— Якби ти колись по-справжньому любила, ти б мене зрозуміла.
Кохання, якому не потрібні діти. Тітка про це Ользі не розповідала, але вона сама знала, чому мама покинула її.
– Прости мене. Якщо ти зможеш мене зрозуміти, це буде мій найкращий подарунок. Я ж до тебе приїхала, — говорила явну неправду мама.
— Твій найкращий подарунок — це спадщина, за якою ти прийшла. Давай не будемо казки одне одному розповідати?Але тут нічого тобі не дістанеться, – відповіла Ольга.
Ольга написала повідомлення начальниці та відпросилася з роботи. У такому стані вона не змогла б працювати. Мама ходила за нею по п’ятах, а та її повністю ігнорувала.
— Це й мій дім. Я виросла тут. – одразу перейшла до головного мама. – Вона була мені сестрою, я маю право на частину, я дізнавалась.
Ольга не хотіла більше ні про що говорити з цією жінкою. На душі було гидко. Десь там в середині ще жила маленька дівчинка, яка любила і чекала свою маму. А тут таке. Вона сказала матері, що вже три роки, як тітка переписала все що мала на неї. Мамі нічого не світить і вона може їхати туди, де жила до цього.
— Твого тут нічого немає. – сказала Ольга. Йди, мамо. Йди.
— І твого не буде, – враз змінилась у обличчі і не сказала а ніби як прошипіла мама, – метр на два. Я зроблю. Я вмію.
Ольга зачинила двері і розплакалась. Схоже, мами в неї ніколи і не було.
Головна картинка – pexels.
