Іван Чабан в свої 16 років мріяв стати відомим актором чи художником, але в російських військових були інші плани – вони вирішили Івана звільнити. Коли колона танків з окупантами їхала його рідною Сумщиною, то Іван з родиною випадково попав під вибух. В родини не стало батька, а в юнака – ноги.
Завдяки Посольству України у США та Українському Дому у Вашингтоні за підтримки Олени Зеленської, Іван тепер в Сан-Дієго і вже відвідав Голлівуд, поки не в ролі відомого актора, а тільки туриста.
Його день розписаний між клінікою та відпочинком: екскурсії, серфінг, цікаві зустрічі.
“Ходити все нормально, але є там невеличкі проблеми, ну поки нормально все. Мені подобається, кожен день спланований, на першому місці клініка, потім заняття, розваги якісь. Вчора зранку їздили на серфінг”, — розповідає Іван.
Лікар Пітер Хорш, який допомагає українцям відновлювати кінцівки, каже: “Він, як і більшість людей на реабілітації через декілька днів з того часу як прибув сюди, показує силу. Він багато працює, щоб стати на ноги. Хоча ще має труднощі з рівновагою. Насправді хлопець дуже вмотивований, хоче повернутись в Україну до своєї сім’ї, братів і сестер. Він дуже наполегливий щодо своєї реабілітації. Це задоволення працювати з ним, він чудовий молодий чоловік”.
Пітер каже, що його допомога – це його вклад в нашу Перемогу.
“На жаль, я не можу поїхати і допомогти українцям в боротьбі, але це мій спосіб і мій вклад в повернення і відбудові його країни через медичну допомогу та постреабілітацію тут у Сан-Дієго”, – каже він.
Олена Горенко, яка супроводжує Івана каже, що українська громада міста дуже підтримує та допомагає.
“Вони нас завжди супроводжують, привозять до клініки, якщо є якісь питання теж можна на них повністю розраховувати, телефонувати. Тут клініка – це ж не госпіталь, не лікарня. Це такий клуб за інтересами. Тут приходять люди, також ставити протези, тут іде таке живе спілкування. Потім між заняттями у клініці прогулянка або ми їдемо додому на відпочинок і психолог теж з Ванею займається. У клініці є тренажерний зал”, – каже вона.
Іван продовжує малювати та мріє про акторство, але найбільше хоче займатися спортом: “Хочеться займатись всім, особливо спортом, можна сказати жага щось робити”.
За матеріалами Суспільного.
Фото: колаж.
Популярні статті
- А тепер йому знадобилася донька. Ой, татуню, біжу та підскакую аби тебе глядіти
- Я була впевнена, що у нас із невісточкою чудові стосунки. Я з нею і попліткувати могла і порадитись і секрет який розказати. Вона не тільки вислухає уважно, а й пораду дасть, підтримає, добре слово скаже. та й син, я бачила, був дуже щасливий із нею. Мені було приємно приходити до них у дім і відчувати себе бажаною гостею. А минулими вихідними я навідалась, принесла своїх пиріжечків ще гаряченьких, проте синочка мого вдома не було, сама невістка. тут вона і ошелешила мене. тепер не розумію. як бути і що ж робити
- Тато говорив, а я прямо відчувала як червонію. Навіть очі на коханого підняти не могла від сорому. Оце так “познайомились” свати перед весіллям. І що тепер буде?
- Той випадок показав моїм подругам, хто я є насправді і всю правду про мій шлюб.
- Нажаль, наш будинок що під Києвом, поки відновлюють, а ми переїхали в рідне село до родичів. Ні до кого у дім проситись не стали, а орендували собі окрему хатину за смішні гроші. Саме тому, мені особливо прикрими були слова мами і сверів, коли я повідомила їм нашу несподівану новину