fbpx

За столом у свекрухи намагаюсь нічого не їсти. Ні, я не на дієті  і не маю якихось обмежень у раціоні. Та й свекруха моя кухар і страви її дуже смачні і різноманітні. Я потім, тихенько їм досхочу, коли залишаюсь одна. І тут не в скромності справа, діло саме в моїй свекрусі

За столом у свекрухи намагаюсь нічого не їсти. Ні, я не на дієті  і не маю якихось обмежень у раціоні. та й свекруха моя кухар і страви її дуже смачні і різноманітні. Я потім , тихенько їм досхочу, коли залишаюсь одна. і тут не в скромності справа, діло саме в моїй свекрусі.

Моя свекруха кухарем працює в одній дуже і дуже багатій родині. Хоч їй і шістдесят майже, та жінка вона досить таки активна, робота їй у задоволення. Вона у тій родині уже четвертий десяток, як працює. Стала частиною сім’ї. До неї там прислухаються, люблять, подарунки до свят дарують. Нам на весілля, навіть авто вручили, адже, як сказав Дмитро Олегович (голова тієї родини), наша мама золоті і її дитина йому мов рідна, а хороший людей у світі так мало і їх берегти потрібно.

Так от, та родина дуже інтелігентна і дотримується норм етикету скрізь. свекруха їх позаочі “Британськими аристократами” називає, бо дуже вже там все повинно бути правильно. Оскільки нашу маму вони поважають, то й за стіл її кличуть обов’язково щоразу. Вона там у них, ніби добра бабуся для всіх, такий собі сімейний талісман.

І все б нічого, але дістає мою свекруху ота правильність у тому домі до того, що повертаючись вона мріє лиш про одне – розслабитись і видихнути. Живемо ми всі разом, тому як вона відпочиває я бачу щодня.

Повірте, робить вона це д-у-у-у-у-же своєрідно і обов’язково за столом. Сідає моя свекруха до столу і скидає все в одну тарілку. Тобто для неї ми завше ставимо глибоченьку миску і вона туди все, що є на столі зсипає. Якщо на перше борщ, а на друге каша з сосискою, все ретельно перемішується і їсться. Добре, хоч компот не вливає туди. так вона “бунтує” проти того, що бачить за щоденним вживанням їжі на роботі.

А ще вона любить причмакувати. Це теж її бунтарство таке. Говорить, що так себе людиною почуває живою.

Вживає їжу вона так вдома вже роками і всі звикли до її дивацтв, уваги не звертають. А я не можу, аж сльози на очі, шмат до горла не йде і все тут.

Ось і їм на самоті і то швидко, аби не згадати, як їсть свекруха, тоді апетит пропадає начисто.

А жінка вона прекрасна і мені пощастило дуже.

Нінель Ю.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page