Зателефонувала до мене на днях оце мамина сусідка з дивним таким запитанням. Все щось воду мішала, мішала, а потім таки обережно, між іншим поцікавилась, коли ж я надумаю розрахуватись із нею. Я здивувалась, адже точно знала, що тій жінці нічого не винна. Проте виявилося, що моя мама, яка проживає в селі, позичила у неї досить значну суму. Коли ж я здивовано поцікавилась, на що ж моя матуся їх витратила, від здивування аж сіла. Це ж треба, і на кого витрачати?
Але згодом стало зрозуміло, що три тисячі узяті у сусідки – квіточки і крапля в морі. Уже через годину я, зателефонувавши своїй однокласниці-пліткарці знала все. Від обурення слова сказати не могла. Видзвонила чоловіка і повідомила, що ми зараз же їдемо до моєї мами. Треба було усе із перших уст почути, адже я просто повірити не могла у те, що однокласниця ото наговорила.
І куди, на кого, для кого моя мама боргів набралось. Виявилось, її старий Сірко занедужав. Тій собаці років з п’ятнадцять уже. Ну от скажіть, хіба так можна? Розуміючи, що потрібної суми вона не набере, стала говорити людям, що робить усе з моєї згоди і саме я згодом розрахуюсь. От, як так, а?
— А що я мала робити? – дивиться на мене зі сльозами на очах мама. – Відколи твого батька не стало і ти заміж вийшла він (Сірко) єдина жива істота до якої і заговорити можна. Він отут у ногах у мене спить і о шостій щодня будить. Я навіть будильника не ставлю. Я їсти готую, а він поруч лежить. Іду вправлятись – курчаток і курочок мені відчиняє. Навчився носом клямку відчиняти, от розумник! А того ранку лежить і скавулить. Я йому і того і сього. А йому лиш гірше. От і побігла до сусідки, аби чоловік до ветеринара завіз. А там уже, як його перевірила сказали, або хай засне на вік, або врятуємо, але дорого. Ну, що було робити?
— Мамо, ти себе чуєш, – уже не стримуючись, – Невже ти новин не дивишся, не розумієш, який час нині? Не могла його там лишити, якщо вирішила рятувати? Нащо щодня по два рази машину наймати і його возити туди сюди? Та врешті, лишила б у мене у кладовці, все б дешевше було.
Але мама мене не розуміє. Каже, що я міряю життя лиш грошима. Що свого Сірка мені б ніколи не завезла, краще вже сидіти рік без хліба, віддаючи гроші.
То була остання крапля! Я винною після всього лишилась! А те, що у мене троє дітей і живу я виплачуючи кредит за квартиру? У мене офіційна робота і три підробітки, чоловік спить по три години на добу – таксує. І все аби швидше з боргів вилізти! А тут стільки тисяч на собаку!
Я уже плачучи заявила мамі, що у цій ситуації вона залишається одна. Якщо я винна і не маю почуттів, то хай уже так і буде! Тепер до мене по допомогу хай не звертається і виходить з цієї ситуації, як знає.
Подруга нещодавно дзвонила. Каже все село гуде. Одні мій вчинок негідним називають, інші, навпаки кажуть, що таки моя мама палицю перегнула.
Гроші дехто мамі зносить, а в кого немає – продукти несуть. А мені до сліз образливо. Це ж я якою я донькою тепер виглядаю а? І все через кого? Через старого пса!
26,12,2022
Головна картинка ілюстративна з вільних джерел.
