Віктор Ожогін в мирному житті – журналіст з Дніпра, що очолював обласну державну телерадіокомпанію. Проте і в 2014, і в 2022 не став чекати, попри свій вік – 56 років, а пішов в військомат. Просто так вихований, бо його батько та дід – воювали у двох Світових війнах. У 2022 році знову пішов захищати Україну у лавах Національної гвардії. З першого дня війни був на Донбасі, на передовій. Захищав Рубіжне, Сєвєродонецьк, Краматорськ, Слов’янськ. Чоловік розповідає, у 2014 році, коли пішов добровольцем, брати на службу не хотіли.
Найтяжче було в Сєвєродонецьку – 35 днів виживання під суцільними обстрілами.
“У Сєвєродонецьку ми з моїм побратимом на позивний «Шрек» вели бій в одному приміщенні з «кадирівцями» протягом дев’яти годин поспіль. Ну спочатку взвод, потім другий взвод, потім рота пішла на нас, а може й більше”, – розповідає військовий і додає, що їх врятувала лише стіна з мішків піску.
Там були й втрати: “Вранці я зварив неймовірний супчик, нагодував усіх, чаю ми попили. І тут навала – лізуть і лізуть».
Коли під Лиманом його поранило, то побратими несли його 6 кілометрів, щоб евакуювати.
“З поля бою я виніс уламок і лист “Дорогому татусеві”. Як повернувся, донька впала мені на груди і почала перебирати волосся, спочатку на голові. Каже: “Вже мало, а на бороді багато. Чому так, тату?” А тут, каже, на сантиметр більше. “Та я поголюся, підрівняю”, – їй кажу. Заради дітей ми і воюємо”, – говорить Віктор.
Чоловік каже, що хоче звільнити Луганськ і відвідати могилу батька.
За матеріалами Суспільного.