Історії з життя
Батьки дали їй ім’я Наталя, і, може, саме воно — таке округле, надійне — й визначило і зовнішність, і вдачу, і поведінку. Вона така ж кругленька, з темними
А мама сина проводжає. Розповідь від якої плаче серце, і мурахи по шкірі Світало. Тетяна Євгенівна прокинулась і поспішила на кухню. Сьогодні син їде на заробітки. Далеко, Вирішила
Всі його вмовляння на неї не діяли. Варто було тільки озирнутися назад і згадати долю своїх батьків. Він ходив за нею по п’ятах. Зізнавався в коханні. Говорив, що
Я свого Микиту дуже сильно любила, жила для нього, дихала його життям. І все це я робила даремно. Як виявилося, я йому не потрібна. Ні я, ні моя
Весна того року була швидкою, ранньою і напрочуд бурхливою – здається, прямо на очах розпускалися бруньки, ніжно-зелені листочки з кожним днем ставали все більшими, в лісі і в
— Чула? Степан одружується! Бере Оксану, вдову. Чотири роки минуло, як Василя поховала, а оце лиш Степанові вдалося підкотити до неї… — Ой не віриться мені, що вживуться!
Моя мама вийшла заміж. Начебто і порадіти треба, але її чоловікові 35 років тоді було, молодший від мами на 10 років і старший від мене на 10 років!
— Краще зайвий раз хай вийде заміж, ніж не вийде ні разу! — п’ятнадцять років тому говорила мама Світлани, Марина Борисівна, старанно готуючись до весілля дочки. Наречений, чесно
Так склалося життя Валерія, що до пенсії дожив, а не одружився. Знайомі казали, що ніколи він і не мав дівчини. Навіть у молодості. Доброзичливий, веселий, він любив поговорити
— Слухай, Наталю, позич мені грошей на шубу? Я знаю, що у тебе є. Ти ж відкладаєш. — попросила минулого літа подруга. — Там в магазині розпродаж, зараз