Головна

Історії з життя

— О, так це, ти! Ну і як воно ділити чоловіка на дві сім’ї? Моя сестра місця собі не знаходить, а ти бачу нічого – тримаєшся! – мовила незнайомка,- Запиши адресу, та сама подивися. Як можна жити з чоловіком і не помічати, що він твій тільки наполовину? І то, в кращому випадку
Історії з життя 0
Вона перепинила мене на вулиці: — О, так це, ти! Ну і як воно ділити чоловіка на дві сім’ї? Моя сестра місця собі не знаходить, а ти бачу
Мама з бабусею викликали вантажну машину і рушили в дорогу. У квартирі не було нічого. Взагалі нічого. Ні меблів, ні штор, ні кухні, ні змішувачів. Навіть лінолеум в одній з кімнат було знято і вивезено. Мама подзвонила Юрі. – Ти впевнена? – брат був вельми здивований.- Я на роботі був, речі збирали Наталя і її двоюрідний брат з товаришем
Історії з життя 0
Коли брат одружився, мама якраз перебралася до мене, допомагати з дітьми. Постало питання з житлом. Орендувати? А навіщо платити чужим людям, якщо можна попроситися до мами? І ось вони
Як же ти змінився за ці роки, Андрію! В турботах про затишок, гарні меблі, килими, машину, кар’єру забув і про Мавку, і про мрію. І ліс цей, і хату батьківську почав забувати. Ось укотре вже без нього вона приїздить у село
Історії з життя 0
Ще звечора мати наполягала: — Сходи, дочко, до лісу. Ти ж його так любила. А то скоро знову поїдеш у степи. Взяла б направлення додому, то й мені
– Чого сидимо. Збирайся, тобі їхати пора. Я не збираюся ділити цю квартиру з тобою. Батько придбав її ще до вашого весілля, виходить, у мене прав більше ніж у тебе. Я його єдина дочка, так що тобі тут робити нічого, ти їдеш у притулок. А через місяць до притулку завітав нотаріус з несподіваною новиною
Історії з життя 0
– Чого сидимо. Збирайся, тобі їхати пора. Я не збираюся ділити цю квартиру з тобою. Батько придбав її ще до вашого весілля, виходить, у мене прав більше ніж
Дванадцять спливло відтоді, як жінки на обійсті нема. Ярослав уже не вірить, що й повернеться. Зрештою, цю віру він поховав для себе не нині й не вчора, а ще кілька літ тому, коли Ольга почала переманювати до Італії й дітей
Історії з життя 0
Заскреготали гальма автівки. Панянка спинилася коло Ярославової «крамниці» і, купивши по купці яблук, грушок та слив, спритно подалася назад за кермо. А Ярослав тим часом угледів за шибкою
─ Ларо! Ти вже не маленька дівчинка і маєш розуміти, що варто більше економити. Ми ще не розрахувались із банком. Позика була чималою, сама знаєш. Тож доведеться затягнути паски. Отже – або відпочинок, або дизайнер. Вибір за тобою. Арсен уперше був таким категоричним. Лара страшенно образилась. Не звикла до того, щоб він їй відмовляв у забаганках. Тож навіть спати того вечора пішла в дитячу кімнату. Демонстративно. Так, щоб дошкулити чоловікові
Історії з життя 0
─ Перепрошую… Арсен озирнувся. Затамував подих. Золотаві очі породистої кішки зацікавлено спинились на ньому. ─ Слухаю вас, – усміхнувся привітно. За матеріалами – Золота Пектораль. ─ Не підкажете,
Так би мама і жила з нами, якби я не почув, як вона розмовляла з сестрою телефоном і особливо її фразу: “Оленко, та чого ти хвилюєшся, мою квартиру продамо, вистачить вам і кредит закрити, ще може і на однушку Софійці залишиться”
Історії з життя 0
Моя матір потребувала постійного догляду, тому ми з дружиною забрали її до нас. Сестра забирати до себе не захотіла, тому що у них немає зайвої кімнати. У нас
– Тату, як вам не соромно?! Скільки ж можна людей страхати? Так і до сивої коси досиджусь у дівках із таким батьком. Уже люди сміються, що ніхто вам не вгодний. Хлопці скоро до мене й слова боятимуться промовити. Скільки ще мені кривду чинитимете?
Історії з життя 0
Літо поволі добігало до обрію. Вже відчувався солодкий дух ранньої осені. То тут, то там у садах важко гупали достиглі яблука, скрипіли і зітхали під вагою плоду дорідні
— Люди, що ж я накоїла! Яка я була нерозумна, повірила в казки! Ну, навіщо мені цей журавель в небі знадобився ?! Теж мені – неземна любов! Потрібно було цінувати те, що мала, тоді б не залишилася біля розбитого корита
Історії з життя 0
— Люди, що ж я накоїла! Яка я була нерозумна, повірила в казки! Ну, навіщо мені цей журавель в небі знадобився ?! Теж мені – неземна любов! Потрібно
Враз усі змовкли, навіть музика зупинилась – до молодят, міряючи великими кроками відстань, ішов Віктор. У руках – величезний букет червоних троянд. Настя затріпотіла осиковим листочком. – Вітаю! Щастя вам і діточок здорових, – видихнув, не зводячи з неї очей. І стільки болю було в тому погляді, стільки гіркоти! Сам собі налив чарку, перехилив, вигукнув «гірко» і пішов, не озираючись
Історії з життя 0
Стояла під яблунею, що от-от вкриється ніжним цвітом, бо бруньки налились живодайним соком, і вдивлялась у неозору далечінь. Обрій неба яснів вранішнім сонцем. Світло було на душі і

You cannot copy content of this page