Головна

Історії з життя

Це було 14 років тому. Дівчинка з дитячого будинку дивилася на мене широко відкритими очима і раптом запитала: «А у вас є дочка?»
Історії з життя 0
Це було 14 років тому. Дівчинка з дитячого будинку дивилася на мене широко відкритими очима і раптом запитала: «А у вас є дочка?» «Ні» – сказала я …
– Про які гроші ви говорите? – щиро здивувався хіpург, – я ніяких грошей не отримував, геть з кабінету! До Михайла дійшло. Тесть їх просто кинув. В черговий раз знайшов спосіб отримати гроші задарма
Історії з життя 0
У Михайла з Анею був цілком щасливий шлюб. Двоє дітей, дружина-красуня. Загалом, скаржитися гріх. Працював він у родині один, дружина сиділа в декреті з другою дитиною. Це не
Поки збиралася на реєстрацію, до її подвір’я під’їхала новенька автівка. Назустріч йшов її Олег, ніби з далекої юності – впізнала, наче не було позаду тих 20 років. А він, Олег Петрович, змужнілий, красивий, хоча паморозь покрила волосся. Тетяна Олександрівна, розгубившись, не могла знайти слів, емоції переповнювали. Хотілося кричати, прогнати, а він
Історії з життя 0
На подвір’ї вигравали музики, вже і гості зійшлися, а Тетяна Олександрівна, ніяк не могла зібратись, не знаходила  сил, щоб заглушити в собі хвилювання. В пам’яті переплелися і образи,
Пропрацювала в Іспанії довгих 10 років. За цей час матері не стало, а дочка стала зовсім дорослою – створила свою сім’ю. Цього разу вирішила повернутися назавжди, але в аеропорту її ніхто не зустріча
Історії з життя 0
Важкі дні для Ольги настали 10 років назад, коли потрапила під скорочення на роботі, а чоловік-ледар почав пити. Щоб забезпечити і виховати дітей, жінці довелося їхати на заробітки,
Іду по городі, нічого зрозуміти не можу. Там, куди я встромила насіння огірків і кабачків, стирчать хирляві кущики капусти і розсада помідорів. Виявилося, у бабусі Ольги залишилися надлишки, вона вирішила їх прилаштувати на нашу скопану і засаджену грядку. Тепер вже, точно, огірків і кабачків нам не бачити
Історії з життя 0
Дача дісталася нам у спадок від батьків. Добротний двоповерховий будинок, збудований батьком. Все, що там зроблено, батько робив своїми руками і також залишилася зовсім занедбана ділянка. Колись тут
Ми з сім’єю живемо в Болгарії, біля моря. І ось така доля переслідує нас. До нас постійно приїздять “гості”, та то нічого, якби близькі друзі, близька рідня, якби ж то на тиждень. До нас їздять друзі друзів, або такі родичі, які навіть не знали про наше існування доти, поки не зайшла розмова в їх тісному сімейному колі про те, що виявляється хтось з рідних живе біля моря. Ось і зараз, мене поставили перед фактом “я їду”
Історії з життя 0
Ми з сім’єю живемо в Болгарії, біля моря. І ось така доля переслідує нас. До нас постійно приїздять “гості”, та то нічого, якби близькі друзі, близька рідня, якби
— І як ти наважилася? А якби дізналися вдома? — Мама істериками доконала б, а батько просто без слів, — відповідала подрузі білявка. — Щоб заплатити за цей рік навчання, він телицю продав. А тут я — здрастуйте, я ваша вaгітна доця! Та ще й від майже його ровесника! Та все обійшлося
Історії з життя 0
Зателефонувала колега: «Ти їдеш у Запоріжжя? Вибери часинку, занеси моїй Оксанці чогось смачненького. Та й глянь, як там вона?» У суботу ближче до вечора їду у студентське містечко.
Дзвонить син, каже, що після 25 травня привезе нам онуків на відпочинок. Їм потрібне свіже повітря, вітаміни. А я відповіла: «Так вашій родині дача не потрібна, ви в Туреччині відпочиваєте, туди і вези своїх дітей, годуй вітамінами, вигулювати на свіжому повітрі». Кинула слухавку
Історії з життя 0
Вік передпенсійний. Вирішили з чоловіком побудувати дачу, щоб в старості копатися на грядках. Частина грошей була відкладена, решту суми попросили в борг у дітей. Дочка, живе закордоном, з
У мене від подиву забракло слів. Чи ще де знайдеться така свекруха, щоб за подібної ситуації невістку вигороджувала? Скільки доводилося чути нарікань свекрух на своїх невісток. А тут не єдиного сина захищала мати, а чужу дитину
Історії з життя 0
Мудра свекруха Влітку я потрапила до районної лiкарні. Бiль був такий, що не могла розплющити очі й за мною доглядала сусідка по палаті. Вона підносила мені пiгулки, воду,
— Згадаєш колись мої слова. Не зійти мені з цього місця, якщо ти не станеш великою людиною. Матимеш гроші, владу і в коханні втіху. Тільки ніколи не слухай дурниць. Бо як послухаєш, що люди від заздрощів плестимуть, то втратиш усе. Осьдечки на це вказує лінія
Історії з життя 0
Іванко стояв на вокзалі і з недовірою розглядав свою долоню: чи не залишилось, бува, на ній якогось знаку. Хвилину тому навоpожила хлопцеві воpожка повні пригорщі щастя. Перепинила його

You cannot copy content of this page