Історії з життя
На останній зустрічі випускників усі обговорювали лише одну тему – особисте життя нашої Ярослави. Певно, якби вона була така вертихвістка, як Cвітлана, чи мала напористий характер Галки –
– Людоньки, ви чули?.. Гелька, наче Горгона, влетіла до сільської крамниці. – Я повириваю її довгі патли! Голодранка! Молодиці врапт забули, за чим прийшли до магазину. Обступили Гельку.
… І тільки скрипка не втече, не залишить свого старого господаря. Хоча, їй також до сотні літ дотягує. Дід Данило останнім часом майже не грав. Бувало, посадить скрипку
– Няв… няв… Руденьке котенятко сполохано-благально глянуло на Марину. – Хто ж тебе загубив, таке маленьке, серед великого холодного парку? – Няв… – Не загубили. Мабуть, просто не
Назустріч Лесі босими ноженятами ступало по снігу ангелятко. У білій одежині, з дивною усмішкою. У руці – букетик суниць. «Це – тобі», – прошелестіло неземне створіння… Леся прокинулася.
Біля нашого будинку є гарно впорядкований дитячий майданчик. Тут завжди гамірно. Приходить сюди й молода жінка у чорній хустці з трирічною донечкою Настусею. Її чоловіка, Настусиного батька, не
– Як же це ти, Оксано, так влипла? Хіба забула, що у мене ніколи не буде дітей? Хто він, батько твоєї дитини? Оце справді сюрприз. А я так
— Чого це ти Любцю біля мого брата крутишся. Не смій лізти в нашу родину. Доки я заміж не вийду, він не ожениться. Такого про тебе наговорю, що
У дитинстві Ганнуся придумувала казки, щоб стати трішки щасливішою. У своїх вигадках вона завжди була принцесою, як у книжці, подарованій хрещеним. Про те, що вона принцеса, знали квіти
Василеве життя поволі згасало. А недавно лише шістдесятка минула. Батько прожив вісімдесят п’ять літ. Матір – на два роки довше. Василеві ж, вочевидь, не судилося. Лікарі «втішили»: пів