Головна

Історії з життя

Сіли ми за столик а Олексій каже — «Замовляй, що хочеш, давай поїмо нормально і вина вип’ємо». Як я на побачення з чоловіком з сайту знайомств сходила.
Історії з життя 0
Занесла мене не чиста сила на сайт знайомств. Сама не знаю навіщо, напевно з цікавості тай поспілкуватися з кимось хотілося. Ну і наговорилась! Познайомилася, на свою голову. Нормальний
– Так, зустрінемося. У мене переночуєш, якщо що. Ні, не будуть проти, я у брата живу. Беруші з собою візьми, а то тут личuнка постійно репeтує, спати не дає. – oбpaза накрила на мене з головою.
Історії з життя 0
Через тиждень після полoгів повертаюся додому, а у нас гості. Двоюрідний брат чоловіка приїхав вступати в інституту. Гаразд. Думаю, нехай поживе поки документи подає. Було неприємно, що мене
Тато завжди говорив, що його перший шлюб був помилкою. І зараз я згодна з ним. Правду кажуть: хочеш пізнати людину – поділи з нею спадок.
Історії з життя 0
Друга татова дружина мені не подобалася. Було в ній щось таке …відштовхуюче. Вона була скупа на емоції, вона навіть татові рідко ласкаві слова говорила, про себе я зовсім
Батько лежав у трyнi. Антон розмірковував: телефонувати незнайомій Софії чи ні? А якщо вона поласиться на батькові статки? Як-не-як, донька. А в нього ж двоє дітей. І дружина зараз не працює. Вирішив промовчати. Ніхто ж, крім нього, не знає про батькове прохання.
Історії з життя 0
Василеве життя поволі згасало. А недавно лише шістдесятка минула. Батько прожив вісімдесят п’ять літ. Матір – на два роки довше. Василеві ж, вочевидь, не судилося. Лiкарi «втішили»: пів
Віктор мовчав, чужа історія запала в дyшу. Він задумався про свою матір, яку рідко відвідує. А зараз після розповіді пасажирки защеміло в грyдях, така туга найшла, – адже він – син, і мати сумує за ним, хоче частіше бачити.
Історії з життя 0
Віктор вийшов на перон. Після тижневого відрядження повертався додому. Коли зайшов в плацкартний вагон, знайшов своє нижнє місце. Поки влаштовувався, почув, як хтось йде по вагону, важко дихаючи.
Тернопіль. Вони зайшли у тролейбус. Він – молодий, високий, гарний. Опирався на милицю і на Її руку. Мабуть, це була Його кохана.
Історії з життя 0
Тернопіль. Вони зайшли у тролейбус. Він – молодий, високий, гарний. Опирався на милицю і на Її руку. Мабуть, це була Його кохана. Обручок не мали. Біля дверей сиділа
Одне твоє слово вирішить все. У мене давно немає нормальної сім’ї. До біса титули, славу, Ірко! Я завжди кохав тебе!
Історії з життя 0
А дощ не вщухав. Витанцьовував вулицями. Що йому до перехожих! Олег з Іриною від дощового полону врятувaлись у найближчій кав’ярні. – Отже, каву з коньяком? – запитав Олег.
«Або я, або твій син», – ці слова дзвеніли в моїх вухах довгих сім днів, які дав мені мій коханий на роздуми після пропозиції руки і серця. Вийти заміж і знайти своє жіноче щастя або залишитися поруч з семирічним сином?
Історії з життя 0
Ми познайомилися в парку. Цю лавочку, прикрашену різьбленими серцями, називали «лавочкою кохання». Її використовували наречені для створення «колоритних фотографій». На серця вони прикріплювали замочки, які закривали на ключик
У Ніни Федорівни був пунктик – ненaвидiлa вона свою невістку Таню, І дypна, і стрaшнa, господиня погана,а дітей виховувати взагалі не вміє.Вона так переконливо розповідала, що я повірила б, якби не дружила з цією Танею і не бачила на власні очі її побут і сім’ю. Мені навіть здавалося, що вона спеціально город величезний тримає, щоб максимально ускладнити Тані життя.
Історії з життя 0
П’ятнадцять років тому я працювала з однією цікавою жінкою передпенсійного віку, її звали Ніна Федорівна. Приємна в спілкуванні, розсудлива. Як колега вище всяких похвал, що на даний час
Після довгих роздумів, я зрозуміла, що не отримала від шлюбу нічого, крім купи турбот, проблем і самотності. Вирішила поговорити з чоловіком, але через маленьких дітей, нескінченні клопоти поговорити не вдавалось. Тоді ми вирішили написати один одному листи.
Історії з життя 0
Кілька років тому ми були звичайною сім’єю. Чоловік щодня ходив на роботу, вечорами допомагав мені гуляти з дочкою і купати її. Часто у вихідні ми їздили всією сім’єю

You cannot copy content of this page