Головна

Історії з життя

“Й-уй, Марино, що надумала?” – прибігла сусідка, Нюрка, як тільки новина селом полетіла, – “Та в нашому віці торби на вічний спокій саме час збирати, про душу думати, а ти про заробітки. Куди тобі? Поглянь на себе, як не коліна, то спина, а назавтра ще й тонометр неси тобі. То тут ти собі і лягла, і встала коли хочеш, а там ти кому треба така?”
Історії з життя 0
“Й-уй, Марино, що надумала?” – прибігла сусідка, Нюрка, як тільки новина селом полетіла, – “Та в нашому віці торби на вічний спокій саме час збирати, про душу думати,
Додому Галина ледь дійшла. Підошва на чоботях уже рік як була тріснута навпіл, а тут дощ так недоречно. До всього наскрізь мокре взуття відмовлялось триматись купи, тож жінка мусила зв’язувати підошву із верхом гумкою для волосся. Однак, нажалЬ, того дня чоботи були найлегшим із її випробувань, адже вдома на неї чекала свекрууха і чоловік. Вони підготували сюрприз від якого у галини волосся сивим стало одразу
Історії з життя 0
Додому Галина ледь дійшла. Підошва на чоботях уже рік як була тріснута навпіл, а тут дощ так недоречно. До всього наскрізь мокре взуття відмовлялось триматись купи, тож жінка
«Добрий він у мене просто», – винувато кліпала очима свекруха, а в мене вже руки опускалися, бо знову подаруночок під дверима спить. Де ж я думала, що так своє життя молоде потрачу, а попереду ще й не таке чекало
Історії з життя 0
Отож, знала я добре Бориса, знала, що любить з друзями посидіти, але хто тоді не сидів? Хіба ви не дівочими великими компаніями, коли хлопців гурба і дівчат, вже
Я все життя кохала одного брата, а вийшла заміж за іншого. Тепер розумію, що те, що ви так вимолюєте у Бога не дуже вам і треба, варто просто покластися на Нього і він влаштує ваше життя так, як ви б самі ніколи не змогли
Історії з життя 0
Я з Петром сиділа за однією партою з першого класу і не могла налюбуватися його великими карими очима. Вже таким він був гарним, що в дитинстві, що як
Я й сама не вірила, що з цього шлюбу щось путнє вийде, діяла імпульсивно і якби мені теперішній розум, то, може й не погодилася б на таку авантюру ще раз, але тоді в двадцять, то було так романтично
Історії з життя 0
Мало хто тікав з-під вінця, а от я це зробила і з хлопцем якого бачила вперше за багато років. Хоча, як втікала, мама ж мені б не пробачила
Чи то доля в мене була така: потрапляти з-під дощу та під ринву, чи то звичайний збіг життєвих подій, чи моя в тому вина, що дозволяла себе на прив’язі тримати? Одному всевишньому це відомо. Як би там не було, я спробувала відв’язатися і стати незалежною, та потрапила до іншого на поводок. Зібравши в кулак усю волю, я зуміла, хай навіть по живому, розірвати цей ланцюжок контролю
Історії з життя 0
Чи то доля в мене була така: потрапляти з-під дощу та під ринву, чи то звичайний збіг життєвих подій, чи моя в тому вина, що дозволяла себе на
«Та ти була така геройка…». Бажаю нікому не чути цієї фрази, хоч вона буде звучати саме від тих людей, кому ви найбільше допомагали, бо ж вони вас ні про що не просили
Історії з життя 0
Ви ж самі доглядали маму, свекруху, пекли кекси на ярмарки, перевіряли уроки, прибирали і готували, на роботі встигали, купували продукти і тягли важкі сумки і собі. І свекрусі,
В свої тридцять п’ять я вже знала, чого хочу від шлюбу: дітей і сімейного затишку. І я вважала, що в свої сорок три роки Артур хоче того самого, тому, коли він запропонував пожити у нього, то я радо погодилася, адже нарешті ми рухаємося в правильному напрямку. Але мене там чекав величезний сюрприз
Історії з життя 0
Отож, я вже кажу, що переросла всі ті наївні сподівання, які мають дівчата, коли виходять заміж: щоб їх на руках носили і купували все, що вони хочуть, робили
На знайомстві свекруха голосно шепотіла синові на кухні: «Двоє дітей? Ти думаєш головою? Все життя на них будеш працювати, а права ніякого в хаті не матимеш! Ні, я проти такої невістки! Зараз же піди їй і скажи, що не будеш женитися!».
Історії з життя 0
Минали хвилини, але Степан так і не наважувався вийти до мене з кухні та щось вирішити і я встала та пішла геть. Хоча мала була сказати, що вже
І що тепер? — огризнувся він. — Тобі квартира навіщо? У тебе ж сім’ї немає
Історії з життя 0
Коли Оля вперше вирушала за кордон, їй було всього вісімнадцять. Вона закінчила школу з хорошими оцінками, але замість вступу до інституту обрала інший шлях. Справа в тому що

You cannot copy content of this page