Історії з життя
– Їй вже сто чи більше? – Та, може й сто, але пам’ять має – я того не пам’ятаю, а вона придивилася та каже, «Ти Петра Камериста донька?
Отож, вечір надворі і дзвінок в двері – на порозі стоїть моя сестра з сумкою, вся в сльозах і каже: – Розплатися з таксистом, бо я гроші забула,
У мене був дуже дбайливий чоловік. Ми з ним прожили двадцять прекрасних років, поки він не пішов у засвіти. Виростили сина. Чоловік ще кілька років тому наполіг, щоб
Наша донечка на світ з’явилась рік тому і після її появи моє життя змінилось кардинально. І я, і мій чоловік дуже довго чекали на її появу. І коли
Ми з чоловіком уже півроку платимо мамі за те, що вона допомагає нам із дитиною. Нас усе влаштовує, але свекруха собі місця не знаходить – як так можна,
З Максимом ми зустрічались п’ять років. З батьками його я знайома не була, адже вони на заробітках були, але я одразу зрозуміла, що в нього дуже трепетні стосунки
До сорока років Валерій Петрович розумів, що все в нього добре та вдало склалося. Хороша посада, гроші, повага, та будинок-повна чаша, двоє дітей підростають, радують. Ось тільки дружина
Чоловік влаштував бурю у склянці води, а все те, що я вирішила допомогти своїй мамі. У нас із чоловіком немає спадкових квартир, тож питанням житла доводиться займатися самостійно.
Ліда ніколи не могла подумати, що життя вчинить з нею так несправедливо, але свою долю ніхто не вибирає. Сама Ліда з села, але з першим чоловіком жила у
Ми з Андрієм одружені не так давно і я тільки вчуся газдувати і не завжди страви вдаються такими, як ти бачиш на картинці чи в рецепті. Звичайно, що