Історії з життя
Зі Світланою ми були найкращими подругами ще зі школи, саме найкращими. Це вона допомагала мені закопувати щоденник в землю аби мама не дізналася про двійку з контрольної, вона
Це все? – поглянула на мене свекруха великими і здивованими очима. – Марино, ми попереджали, що приїдемо. Зрештою, ти сьогодні іменинниця, невже, підготуватись не могла, у тебе ж
Все почалося тоді, коли в моєї найкращої подруги з родини пішов чоловік до молоденької секретарки з роботи. Зараз Ольга бігає по салонах аби вернути свою красу, а я
Це могла б бути історія про останній шанс для сорокап’ятирічної жінки, може, й зі щасливим закінченням. Але слава Богу, що мене минуло все це. Отож, я звичайна собі
— І як це розуміти? – стоїть чоловік на порозі і поглядає почергово то на мене, то на Василя із Романом, – Ніно, я думав, що після нашої
Добрі справи мають свою ціну. Моя коштувала мені 400 гривень і пів дня життя. Це якщо не рахувати того, що я досі мушу виправдовуватись перед ріднею і доводити,
Кавалер якось знітився, десь ділася його впевненість і він пішов геть, гримнувши дверима, а я стала думати, де ж я зробила помилку. Ось, подивіться, мені сорок сім років,
Я з небагатої родини, адже мама моя мене ростила сама, зарплата у неї була маленька, тому вона мене й привчила, що має бути одна гарна сукня на вихід,
Мої батьки рахували кожну копійку, особливо економним був тато і чекав від нас звіту, на що пішли спільні гроші, які були завжди в одному й тому самому місці,
Мені було вже за тридцять, коли я зустріла Петра, дуже хороший чоловік, гарний і з гарною роботою, має власну квартиру і хоче створити родину з дітьми. Чим не