Головна

Історії з життя

Казали, що я красою не вийшла, а донька моя вже дуже гарна, тому не знати чия то дитина
Історії з життя 0
Мені було сорок дев’ять років, коли донька моя нарешті пішла вчитися. Проте я не зітхнула з полегкістю, бо ж треба сумки рихтувати та передавати, таку бувало тягну, що
Дзвінка від колишньої свекрухи я не сподівалася, тим більше, що ми десь років десять не спілкувалися, я її й не дуже впізнала
Історії з життя 0
– Олю, це Віра Василівна, мама Андрія, мені треба твоя поміч. Хм, як цікаво… Коли я тільки починала жити з її сином, то вона казала, що незграбнішої  істоти
Як кажуть, нічого не віщувало біди, але вона була. Тому одного чудового дня, коли чоловік вернувся з чергового рейсу, я його поставила перед фактом
Історії з життя 0
Жили ми з чоловіком добре, двадцять років за плечима, діти, думали хату собі будувати з часом. Я в магазині працюю, а він їздить в рейси і таки копійка
Так, я не впустила рідного батька у дім. Стояв він на порозі розгублено очима кліпаючи. “Надійко, як ти можеш?”. А Надійка таки може і двері зачинити може і за себе постояти. Я довго чекала, аби це зробити, бо ж знала, що от так і буде
Історії з життя 0
Так, я не впустила рідного батька у дім. Стояв він на порозі розгублено очима кліпаючи. “Надійко, як ти можеш?”. А Надійка таки може і двері зачинити може і
Я не знаю, що таке бути «за кам’яною стіною», поняття не маю, хоч вже й шістдесят на носі. Завжди я мала вирішувати свої проблеми сама. А від чоловіка чула лиш одне – поради і зауваження.
Історії з життя 0
Його улюблена фраза «а я ж тобі казав, а ти мене не слухала, то тепер сама й вирішуй». Спочатку я була молода і не дуже в мене було
Про життя Віоли я дещо знала з розповідей колишніх однокурсниць під час зустрічі випускників. На першу я не приїхала, бо вона співпала з народженням моєї другої дитини, на останню не прийшла Віола, бо залагоджувала справу через халепу, в яку втрапила її донька. Тож я мала можливість першою дізнатися про цю незвичайну історію і в черговий раз переконатися, як життя змінює людей
Історії з життя 0
З моєю однокурсницею Віолеттою ми випадково зустрілися через двадцять років після закінчення університету, біля каси залізничного вокзалу, ще й їхали в одному напрямку, тож мали море часу, щоб
– Прийшла би ти якось до нас, Соню, що вже минуле згадувати, – жебоніла до мене літня жінка, ледве переводячи подих від тієї маси тіла, яку змушена була нести, – Ми вже не молоді, то чого минуле згадувати?
Історії з життя 0
А минуле воно ж згадується так яскраво, що аж зубами інколи скрипиш. Хіба я про себе шкодувала тоді? Ні, за дітей мені було найбільше образливо, особливо, коли літнє
Чоловік сказав, що хоче нарешті здійснити свої мрії в житті, тому йде від мене до молодої і гарної.
Історії з життя 0
– Ну, якби ти більше працював, то не лише б ти зміг свої мрії здійснити, – сказала я йому на те. – Що? Ти мені натякаєш на те,
Що в сімдесят років можна ще робити, окрім, як чекати. Чекати, коли приїде син з невісткою чи онук з дружиною, а їх нема і нема
Історії з життя 0
Все вони в тому місті такі зайняті, наче мають і орати, і садити, і без них ну просто ніяк те місто в тих бетонах не проживе. Ще, коли
Я все думала, як один вчинок може перекреслити стільки життів, адже тепер у мене ніколи не буде онуків і моя самотність вже невідворотна, як і мого сина.
Історії з життя 0
Мені лікар пояснював, що Віталик вибрав Бога, бо так він заміщав відсутність батька в його житті, адже маленьким хлопчиком дуже потребував його захисту. А я все думала, як

You cannot copy content of this page