fbpx
Начальник цеху і кадровик дивляться один на одного, знизуючи плечима. З коридору доноситься грізний голос: – Йди сюди! Іди, кому кажу! Далі лунає глухий звук, невпевнене «ай», в кабінет заштовхують непримітного вигляду чоловіка, в облізлій шкірянці, яка своєю вагою тягне його плечі до землі
– Добрий день, мій чоловік хоче влаштуватися до вас на роботу. – Добрий, а де він сам? – У коридорі стоїть. – То може ви його покличете, нам
– Все-таки мамин борщ був смачнішим, – сказав Боря, і ця крапля стала останньою в чаші терпіння його дружини. Борщ мовчки був спущений в унітаз, зашиті ззаду джинси розпороті, посортовані по парах шкарпетки роз’єднані, а всі спільні фото зірвані з холодильника і, перетворившись в паперову авіацію, випущені у вікно разом з магнітиками
– Ти чого?! – злякано запитав Боря, дивлячись на дружину, що нервово запихала його пожитки в спортивну сумку, де Боря зберігав свої заначки: фінансові та рідкі. – Щоб
Є товариш на роботі, якого всі називають підніжком. Раніше було смішно, а тепер не дуже – чоловікові дійсно не позаздриш. Всякий раз, коли ми збиралися з колегами по роботі разом (чи був це похід, чи посиденьки у кав’ярні- не важливо), він знаходив причину не приходити. А якось проговорився, що не хоче сваритися з дружиною
Тому й не спілкується з нами після роботи. До слова, мужик дуже запальний і гострий на язик. Що його змусило так чуйно підлаштовуватися під свою дружину – велике
Галя засмагла шоколадна аж вилискувало на сонці, темні окуляри, яскравий лак на нігтях, прозора туніка. Ото мало що село обговорювати! Поки додому довезла свої чемодани на колесах, лиш дуже ледачий і лежачий не вийшов до воріт подивитися. Зайшла у двір і аж в долоні сплеснула – скрізь ідеальний порядок: подвір’я підметене, прання сушиться, м’ясо на пательні шкварчить, борщ вариться, діти вмиті, худоба попорана і чоловік щасливо й загадково посміхається
– Всьо! Конєц мому жєлєзному тєрпєнію! – дебела молодиця бахнула повною молока дійницею об асфальт з такою силою, що від дзенькоту загавкали собаки на іншому кутку села. –
У нас зламався електричний чайник. Такий пластиковий, з кнопкою. Якийсь там проводок згорів. Батько сів за кухонний стіл, розібрав чайник, довго і прискіпливо все зробив і задоволений зібрав його. Залишилася запчастина – металевий дротик завдовжки сантиметрів 20, пружний, загнутий півколом, на кінчиках ізоляція (при цьому чайник включається і кип’ятить воду)
Батько покрутив його зітхнув, розібрав чайник знову і давай його прилаштовувати. Прилаштовував її всюди-туди не підходить. Знову зібрав – чайник працює. Але запчастина ж залишилася! Знову розібрав. І
Сьогодні, нарешті, закінчилися мої п’ятнадцять років життя з тобою. Як бачиш, свій термін я відмотала повністю, від розпису в РАЦСі до мого підпису на документах про розлучення. Тепер я виходжу на свободу з абсолютно чистою совістю
Дуже часто, коли люди розлучаються, вони відгукуються про своїх колишніх з обуренням. Бо справедливо вважається, що якби не було претензій, не було б і розлучення. Але одна жінка,
Найчесніший жіночий гороскоп: смішнішого і правдивішого ви точно не знайдете!
Лев Жінка-Лев буде півгодини укладати складочку на спідниці, поки її чоловік чимось зайнятий і йому терміново потрібна допомога. Першим не витримає трирічна дитина і побіжить допомагати татові. Жінка-Лев
День у день приходив Василь додому після роботи, лягав на диван з газетою в руках, а дружина вечерю готувала. Приготує і бурчить, накриваючи на стіл. Мовляв, і по дому Василь нічого не робить і зарплату маленьку отримує. Не подобалося чоловікові це бурчання, але він, мовчки, терпів. Хоча так і хотілося сказати у відповідь, щоб на себе подивилася
Жила звичайнісінька сім’я. Чоловік Василь, дружина Марія. Все у них було як у всіх – робота, дім. День у день приходив Василь додому після роботи, лягав на диван
Ресторан тонув у гущавині мудрого лісу за містом. Неподалік нього біля ліхтаря на лавці сиділа пара. Я кинула оком на них — і заклякла: на лавці обнімалася моя сестра Сніжка з чоловіком Мстислави!
— Та годі вже, встаю.., — пробурмотіла сестра, сподіваючись, що я піду й дам їй шанс ще трохи подрімати. Ото вже любителька поспати! Але я продовжувала завзято стягувати
Через дві години-дзвінок : Аполінарійович! – Що ж це ти, дорогий мій, таке нагородив дружині? – приязно, але з металом у голосі запитує
До чого ж вигідна річ – телефон! Це ж яка економія часу, не кажучи про кошти. Самі прикиньте! З нинішніми тарифами попробуйте кудись добратись на маршрутці, автобусі чи

You cannot copy content of this page