Історії з життя 0
Мамо! — відмахнувшись від похмурого хлопця, Антон схопив жінку за руку. — Це правда, що ви мене в капусті знайшли? Ви мене точно ні з ким не переплутали?
Справжнє диво. — Мамо, мамочко! — чотирирічний малюк з розгубленістю в очах забіг в
Історії з життя 0
Як же вона хотіла донечку! Щоб таку ж красиву, як її чоловік, чорнооку смугляночку, але з її характером. У неї чудовий характер – врівноважена, добра, вірна, співчутлива. Слова кривого не скаже ні про кого, а тим більше про любого Назара. Як же Насті з ним пощастило, чи одна дівчина на нього задивлялася, а таки їй він дістався. Її суджений
Вона в нього була закохана давно, а він зустрічався з іншою. Але якось доля
Історії з життя 0
Її коса була абсолютною заслугою бабусі – густа, темна і блискуча. Бабуся була впевнена, що довге волосся – це ще один бонус для вибору її в наречені. Проте мама над цим питанням не заморочувалася, яка коса в три роки? Їй ніколи! Вона мусить на роботу ходити, господарку вести і дітей в чистоті тримати та й борщі виварювати чоловікові. Тому стригла малу Аллу під «горнець», аби не так було видно, що дитина не розчесана
Любе діло син – постригла налисо, що лиш вуха, як в кажана стирчать і
Історії з життя 0
Коли чоловік закінчив навчання, він згнітивши серце пішов від дядька Юри і влаштувався за фахом. Через кілька років містом ширилися різні чутки про те, що дядько Юра зник, говорили, що конкуренти вчинили захоплення і відібрали у нього бізнес, хтось говорив, що він за власним бажанням усе продав і поїхав в село. Чоловік навіть якось з’їздив на колишнє місце роботи, але там все було опечатано
Мій чоловік прийшов на роботу до дядька Юри ще коли був студентом, підробити грошенят
Історії з життя 0
Дзвонить син до батька. – Привіт, тату! – Привіт, сину! Зараз покличу маму.- Не клич. Я до тебе
Розмова. – До мене? – Так. Хотів подякувати тобі за те, що для мене
Історії з життя 0
Олена згадала, як довго бабуся прощалася з будинком, а потім тихо плакала, сидячи в машині. А її кіт Вася біг за машиною до самого кінця села, потім розвернувся і пішов, зрозумівши, що його не візьмуть. Олена згадала цю картину і сльози тихенько котилися по щоках
Олена стояла посередині напівзруйнованого дерев’яного будинку і з сумом озиралася на всі боки. Підняла
Історії з життя 0
Як мама? То це ти? Що ж ти, жінко, накоїла? Рідного сина підкинула чужим людям. — А він вам не чужий. Це ваш онук. Іванко Сергіїв син
Старий зойкнув і відступив убік, пустивши жінку до хати. На вулиці вже другий день
Історії з життя 0
Віктор Іванович вийшов в сад свого сільського будинку. Зрізав кілька красивих троянд, потім повернувся в кімнату і поставив їх у вазу перед портретом сина. Сьогодні минув рівно рік з того дня, як Сергія не стало. Що там сталося насправді Віктор не знав. Та це його особливо і не цікавило
.Все одно вже нічого змінити не можна. Ну ось, Сергійку, я тобі тут квіточки
Історії з життя 0
Наталі раптово не стало. І я не попрощалася. І не планую, бо вона зі мною крізь простір і час. Допоки я існую
Декілька слів про Наталю. Вона красуня, розумниця і всього в житті досягла власними зусиллями.
Історії з життя 0
Як у тебе брудно! – Свекруха провела пальцем по ідеально чистій поверхні тумбочки, – Іванко не повинен жити в такому домі. Неси мені ганчірки і воду, сама все зроблю
Василина знизала плечима і принесла необхідне. Через годину Свекруха втомлено видихнула. – Ну ось,

You cannot copy content of this page