Мама вкотре мене вмовила поїхати на прощу: «Вся надія на Бога, ти просто мало віриш і тому дітей нема». Я завжди мовчу, бо знає тільки Він і я, але ми ж нікому не скажемо.
В автобусі їхали переважно заклопотані жінки, вони дуже схожі на мою маму, вона так
Чоловік мовчав і розгублено кліпав очима, бо не знав на чий бік стати. З боку все й справді виглядало не на мою користь, але я мала відповідь, чому так сталося
«Де все? Де все, я тебе питаю?», – з такими словами свекруха бігала по
Знаєте, за великим рахунком до зятя мені байдуже. Він – чужа дитина і його вихованням я не займалась. Реакція доньки на все що відбувалось, ось що мене і гнітило і засмучувало
Знаєте, за великим рахунком до зятя мені байдуже. Він – чужа дитина і його
Мені все одно за моєю дитиною серце тріпоче, хоч я й рада, що онук матиме люблячу мачуху. Все себе питаю – чому донька так вчинила, чому не прийшла до нас з батьком? Мені все одно, що вона натворила, я їй все пробачила б
Коли моя Ліля вийшла заміж, то я була рада за неї, хай молода була,
«Мама вернулася» – майнуло в моїй голові, але я навіть усміхнутися не могла, ще подумала, що бабуся б зраділа, вона єдина, певно, бо я не знала цієї жінки
– Я назавжди, не буду нічого прикрашати, дітися мені нема куди, з хати я
Знаєте, я завжди намагалася не втручатися в чужі справи. Ні з родичами, ні з друзями
Знаєте, я завжди намагалася не втручатися в чужі справи. Ні з родичами, ні з
За один день стільки про свій шлюб дізналася і про свого чоловіка, як за сімнадцять років знайомства
Бог з нею, з тією любов’ю, але ж за мою вірність мене так винагороджено?
Мар’яна була молода, коли зустріла його. Йому було сорок, а їй лише вісімнадцять, але, незважаючи на велику різницю в віці, їхнє знайомство швидко переросло у щось більше.
Мар’яна була молода, коли зустріла його. Йому було сорок, а їй лише вісімнадцять, але,
Все почалося з самого весілля, яке ми не хотіли робити, бо навіщо? Ще не знати чи діти будуть жити, а коштів ніхто не верне. Але вона вперлася, що хоче бути в білій сукні
Наші стосунки з невісткою можна охарактеризувати приказкою – як постелиш собі, так і виспишся.
Світланко, у нас така радість у родині. Вітаю тебе! У мене з’явився чоловік! Чого мовчиш? Хіба ти зовсім не рада цьому?
— Мамо, чому так рано телефонуєш? Щось трапилось?, – сонним голосом протягла я, коли

You cannot copy content of this page