– Та що ви робите, – цілу дорогу галасувала мама, – вона таке про нас по селу пустить, треба мені того?
Коли ми з церкви проїхали сусідку Параску, то мама аж скрикнула. – Доню, зупиніться,
– Та я краще взагалі не прийду, – сказала мама кілька днів тому, коли ми вперше обговорювали весілля. – Хай ваш тато з нею розважається
Коли я була дитиною, мої батьки розлучилися. Я тоді не до кінця розуміла, чому
Я люблю свого сина, дуже, все життя до ніг йому поклала, але тепер думаю, що все було дарма. Мені важко змиритися з думкою, що все моє зароблене він пустить навіть не на себе, а просто повз свої пальці
А все через мою вже дуже мудру невістку. Коли мій син задумав женитися, то
На наступний день зрозуміла, що треба перепросити нових сусідів
Коли подруги знову зателефонували, що прийдуть мене розраджувати, то я чітко усвідомила, що не
«Все ж було добре, ти чого пішла?», – чоловік щиро не розумів, що ж сталося, адже двадцять років я мовчала, старалася, а тут все, терпець урвався
Я дивилася на нього і бачила нашого сина маленького, коли він грав у хованки,
Я себе вважала не поганою людиною, але, коли побачила майбутню невістку, то мало не скрикнула
Не буває поганих свекрух, бувають погані порадниці в турботливих матусь, які ніяк не можуть
– Я його не забуду і йому не забуду, як і його всій родині, що всім не була я така, як треба
Довго я в мами приходила до тями, коли чоловік знайшов собі іншу і так
Хоч у соціальних мережах я приховала дату свого народження, друзі про мій сорокарічний ювілей все ж згадали, тож не забули привітати і всіх земних благ побажати. Подарунків не було, як і застілля, бо всі думали, що я ще вірю в містику, пов’язану з цифрою 40, а ще пам’ятали, як я п’ять років тому переконала свого чоловіка не відзначати його сорокаріччя
Хоч у соціальних мережах я приховала дату свого народження, друзі про мій сорокарічний ювілей
Коли вкотре подзвонила сусідка, то я не чекала нічого хорошого, але все ж не таку новину. Родина сестри не переставала мене дивувати і я вже втомилася від цього всього
Ще коли була молодою, то думала, що це ж мама гуляє, я до цього
Коли мачуха прийшла з вимогою аби я відмовилася від своєї частки дому на користь зведеної сестри, то я ні хвилини не сумнівалася, що роблю правильно. Хай не з юридичної точки, але з душевного спокою
Дім для мене – це місце, де ти закриваєш двері перед вітром, небажаними гостями,

You cannot copy content of this page