Я оте сонне царство швидко розворушила по приїзді. Невістка вічно заспана і виморена від
Одного дня я вибігла з хати на шум, моя колишня невістка тримала за руку
— Не зважай, – каже мені Петро, – Не варта та справа твої сліз.
Моє дитинство проходило в дев’яності, де символом були светри-бойси про які я мріяла. Особливо
«Слава богу, що гуляє», – махнула рукою подруга, а тоді попросила мене таке, що
Повернутися в Україну було нашим спільним рішенням. Але повернулися ми без роботи, без житла,
Коли я була малою, то бабуся мене переконувала, що не любить мандаринки: – Ти
Але цьому передували двадцять років навчання. Двадцять років пройшло аби чоловік на мої крики
Я не скажу, що дуже везуча по життю, ніколи не мала якихось виграшів, хоч
— Тільки тобі випадає, доню. – чую мов крізь туман якийсь, голос своєї матері.