Тим більше, що Юрко ж мій чоловік. Різниця у нас велика, цілих п’ятнадцять років,
Я пам’ятаю тільки одну фразу з дитинства, мама завжди просила бути тихо. – Не
– Я тобі казала, поки молода та виходь, а тепер що? Хто тебе візьме?
В ті роки молодь могла вижити лиш в місті, бо й квартиру давали і
Чого ж я ходжу, мов прив’язана? Невже через той випадок? Ми з Василем жили
Я Ліну мала дуже юною, батьки мало волосся на собі не рвали, що я
Шукала я співмешканку, щоб платити менше, без шкідливих звичок, акуратну і відповідальну. Вимога була
Початок тут: «Я була у подруги на весіллі дружкою і потім часто забігала підтримати
Переповнений тролейбус трясе мене з такими ж втомленими людьми додому. В освітлених вікнах снують
– Будемо все навпіл платити і навпіл скидатися на продукти, комуналку і все інше,