Головна

mar

Побачивши розгубленість Ніни, хлопець попросив дикторку вокзального радіо оголосити через динамік: «Мамо Зорянки, донечка чекає вас у залі очікувань». Час ішов, але жінка не поверталась. Хтось порадив звернутися в залізничний відділ міліції. Аж тут Зорянка витягла з кишеньки якийсь папірець, простягла його зі словами: а ти дай мені печенько, хочу їстоньки. Ніна автоматично витягла мамине домашнє печиво й дала дівчинці, а сама швидко розгорнула записку: «Усиновіть мою дитину, благаю, тільки не віддавайте в інтернат, прошу, тільки не в інтернат». Ще була вказана дата народження.
Історії з життя 0
Ніна купила квиток на приміський поїзд. Вона з чотирирічною донечкою поверталася від батьків, що проживали в селі. До відправлення залишалося хвилин сорок, тож жінка з дитиною примостилися в
Свекруха легко, ніби пливла в повітрі, наблизилася до ліжка Марини. Вона була така нарядна, з красивою зачіскою, тільки на шию був чомусь пов’язаний чорний шалик. – Мамо, – жінка запнулася, згадавши, що свекруха казала називати її Галиною Сергіївною, тож ще раз звернулася на ім’я та по батькові, – як Ви пройшли, та ще й без маски? Свекруха нічого не відповіла, тільки показала фотографію сина, але замість вишиваної сорочки на ньому була військова форма. Зроблена була світлина кілька років тому, в День вишиванки, на фоні розквітлої яблуні в їхньому саду, і про армію тоді й мови не було.
Історії з життя 0
Свекруха легко, ніби пливла в повітрі, наблизилася до ліжка Марини. Вона була така нарядна, з красивою зачіскою, тільки на шиї чомусь був пов’язаний чорний шалик. – Мамо, –
Вікторія Олександрівна по дорозі додому намагалася згадати, коли, де вона могла бачити цю молоденьку виховательку. І враз пам’ять перенесла її на кілька десятків років назад, у невелику сільську школу, що в гірському селі на Прикарпатті. Вона дивувалася сама собі, дивувалися її рідні й друзі: чому успішна спортсменка-фехтувальниця, випускниця Львівського інституту фізичної культури, покинула спорт, вийшла заміж за хлопця з факультету зимових видів спорту, що був родом із далекого карпатського села, і поїхала за ним. Тим більше, що їй та її чоловікові пропонували, зважаючи на цікавий стан Вікторії, залишитися в інституті, так як була потреба у викладацьких кадрах. Але ж ні, проміняла Львів на райцентр сусідньої області, інститутську кафедру на посаду вчительки фізкультури в сільській школі, до якої треба було добиратися по через раз то на автобусі, то пішки, так як транспорт часто ламався або не міг взимку взяти висоту села, назва якого свідчила сама за себе – Верхній Буковець.
Історії з життя 0
Вікторія Олександрівна відводила свою внучку Христинку в дитячий садок. Дівчинка всю дорогу вередувала й пхинькала, що не хоче йти в садочок, хай бабуся ще залишиться в них гостювати,
6 лютого до Ксенії Римлянки звертаються з молитвою
Історія 0
Єдина дитина в родині це і щастя, і радість, це велика надія на добру старість у колі внуків, але це і переживання, і тривога за її долю. Адже
Романові кусок хліба ледь не застряг у горлі. «Як? Його донька і син Нуськи, цієї бідної самотньої жінки, що навряд чи знає, хто батько її Славка?!
Історії з життя 0
Літнього недільного надвечір’я Роман сидів на лавці в своєму саду й планував свій завтрашній день. Відпуск для чоловіка, що живе в селі – то не байдикування на узбережжі
Ніна! Це милозвучне ім’я полюбилося й українцям, а для дружнього до нас грузинського народу вона – велика, рівноапостольна свята, просвітителька Грузії. Об’єднує наші народи молитва до неї, як до могутньої цілительки, яку в особливо складних випадках промовляють протягом 40 днів, починаючи з 27 січня – Дня пам’яті святої Ніни.
Історія 0
Подружжя Завулона та Сюзанни всі мешканці міста Коластри, що в Каппадокії, вважали щасливим. Чоловік походив із знатного роду іверійських вельмож, які населяли узбережжя річки Кури, що в сучасній
А в цей час сусідка у прочинене вікно як загорланить: “Юстино-о, корова твоя колик вирвала і в Гафії капусту гризе. Ой буде тобі від неї.” Юстина, в чому була, вискочила з хати та й давай за коровою ганяти. Зловила, прив’язала, добре кіл забила – хай пасеться, до полудня ще далеко
Історії з життя 0
Юстина вирішила навести лад у шафах, зробивши ревізію всього одягу, бо за роки накопичилося багато, що вже й місця не вистачає, тому зайве треба без жалю викинути. Раніше
Не судилося здійснитися батьковим мріям: такі були часи. У ІІІ столітті в Римській імперії переслідували християн. Ім’я тата, консула цезаря, історія не зберегла, а його дочка – то свята Тетяна, до якої моляться не тільки іменинниці, адже вона є покровителькою учнів і студентів.
Культура 0
Вона була такою слухняною донькою свого любого тата. Красуня, розумниця, його єдина дитина, його надія на щасливу старість. Він мріяв бачити її щасливою дружиною його майбутнього зятя, мудрою
Жінка пішла, але тему для розмов залишила. – Ото скупа. А ти бачила, – питає одна, – які в неї бур’яни? Було від чого заморитися. То якийсь жах, картоплі зовсім не видно, а моркву й цибулю той бур’ян геть заглушить. Зате які ручки гладкі й біленькі, і нігтики наманікюрені. – Тому й морозиво «сама з’їм», – засміялася інша, – бо діточкам шкода купити, а на лаки різні вистачає. Прийшла до неї вчора тиск поміряти, дивлюся: батьки на городі спину гнуть, а вона лежить на ліжку, маленьку, мовляв, присипляє
Історії з життя 0
Чекаючи на хліб у магазині, жіночки чомусь знову обговорювали Василинку, чи то її “жаліли”, чи то її “хвалили”, чи то їй “співчували”, чи то її осуджували – незрозуміло
Віталій вирішив зайти помолитися до храму жіночого монастиря. Спочатку хлопцеві здалося, що йде вінчання, але він не побачив наречених, тільки четверо дівчат у білосніжному весільному вбранні. Коли замість весільної фати на голови дівчат одягли чернечі убори і назвали їхні нові чернечі імена, він у сестрі Надії впізнав свою Олю
Історії з життя 0
Ще старшокласником Віталій вважав себе хлопцем, за яким упадатимуть усі дівчата: вродливий, стрункий і високий, спортивний, розумний, жартівливий, впевнений в собі, словом, душа будь-якої компанії, та ще й

You cannot copy content of this page