Чи правильно робить сьогодні? Чи не осудять родичі, а найперше – син? Віддавала ж бо заміж… невістку! Марія обережно обгорнула рушиками пару образів, прихилилася на хвильку до ликів святих і змовкла. Вагання так і тупцялося нерішуче у свідомості, не давало спокою думкам
Марія обережно обгорнула рушиками пару образів, прихилилася на хвильку до ликів святих і змовкла. Вагання так і тупцялося нерішуче у свідомості, не давало спокою думкам. Чи правильно робить
Отець Сергій неквапом перевдягався, хоч у церкві вже було людно. Він наче зумисне розтягував кожну мить, щоб насолодитися нею. Але в його очах виднівся невимовний сум. «Щось у нього сталося…» – перешіптувалися жіночки. Вони висували різні версії, але про те, що трапилося насправді, ніхто навіть і подумати не міг
Небо зранку насупилося, з темних хмар хлинуло рясним літнім дощем. У такт грозовій мелодії забили й церковні дзвони – кликали людей до храму. Здавалося, вони не співали, як
Подруга якось дивно поглянула на Світлану. Довго вивчала візерунок скатертини, а тоді знічено підвела очі: — Ти не сердься, Світланко, але сьогодні я чекаю свого друга. Ну, ти ж сама розумієш…
НІЧ ПРОЗРІННЯ (БУВАЛЬЩИНА) Світлана спізнилася на автобус. Усього якихось десяти хвилин забракло їй, аби не опинитися зараз серед липкого мокрого чи то снігу, чи то дощу у тенетах
Жінка, не поспішаючи нікуди, котила дитячий візок навколо ялинки, майже не зважаючи на людей, котрі сміялися, танцювали, вітали одне одного зі святом… Зненацька помітила знайому зачіску Андрія. Придивилася уважніше: чоловік був не сам – пригортав у танці таку ж височеньку, як сам, дівчину, а та віддано, як колись і Олена, дивилася йому у вічі. Це було так несподівано і так водночас складно!
«І хто вигадав дурнувату фразу про те, що у декреті сидять? Невже це й справді можливо?» – філософствувала Олена, «намотавши» за день чималий кілометраж біля півторарічного Данька. Відколи
Через три роки після весілля, як донечці було всього сім місяців, вона… втекла. Навіть по-людськи не попрощалася – лише залишила коротку прощальну записку: «Люблю іншого. Не жди…» А він ще рік чекав і розповідав Валі, що мама поїхала далеко-далеко, але скоро повернеться. А потім, коли зустрів тещу і та розповіла, що Маша і другого, з яким подалася в Італію, кинула, сказав дитині, що мами… не стало
Валя дуже хотіла на випускному виглядати не гірше, ніж її однокласниці: мати гарну зачіску, туфлі і, звісно, сукню. Тато пообіцяв, що подбає про це. Але… Вчора його поклали
Незабаром той закарпатець написав листа: «Валю, я закінчив роботу по договору, отримав у розрахунок тонну зерна, півтонни цукру і ще трохи грошей. Куди це все везти – до тебе, чи, може, приїдеш з дітьми до мене?»
Кілька днів поспіль не вщухав рясний дощ. Густі потоки немилосердно розмивали ґрунтові дороги, і ноги по кісточки вгрузали в болото. Для такого бездоріжжя треба не модельні черевички, а
День, коли вони з чоловіком прогнали рідну доньку, Ярина пам’ятала так, наче це було вчора. – Мамо, привіт! Татку, я хочу вам щось сказати! – було видно, що донька чимось збентежена. – Ну, ви тільки не сваріться. Річ у тім… як би вам це краще сказати… Ви скоро станете бабусею та дідусем
День, коли вони з чоловіком прогнали рідну доньку, Ярина пам’ятала так, наче це було вчора. Подружжя вже сиділо за столом і чекало Оксану – сім’я традиційно вечеряла, лише
8 дзвіночків, які сигналізують, що поряд з вами слабкий чоловік: він нічого не зробить, щоб ви були щасливими
Кожна жінка мріє, щоб її супутником життя став сильний і зрілий чоловік, але зустріти такого чоловіка не завжди просто. Багато жінок застряють у стосунках зі слабкими хлопцями, які
Видалила переписку в соціальній мережі. І свою сторінку. Видалить і з душі. А значить – зможе! Під’їхала на інвалідному візочку до вікна, глянула на місячне сяйво тими очима, у яких кілька місяців була чи то брехня, чи то не сказана правда
З монітора на Юлю глянуло миловиде чоловіче обличчя. Сяючі очі дивилися так, ніби спостерігали за чимось дуже-дуже гарним, зачудовано і сонячно, губи усміхались лагідно і щиро, хвилясте волосся
Коли я дізналася, що при надії, молодшому синові було 6 місяців, старшому 11 років. Я вже на той момент вийшла на роботу, з малюком у відпустці знаходився чоловік. Коли повідомила чоловікові, він відразу сказав: «прогодуємо! Картоплі на всіх вистачить». Я ж була у відчаї
, здебільшого мені було шкода себе (знову недоспані ночі, знову зайва вага, нестача грошей і багато чого іншого). Спасибі чоловікові і мамі, які підтримали і сказали: «Давай, не

You cannot copy content of this page