Ваш шлюб розвалюється? Доки все не зіпсувалося остаточно, прочитайте поради, які розлучена жінка дала одруженій
Стосунки чоловіка та жінки не складніші, ніж атомна фізика. Проте, в обох цих питання досить легко розібратися, маючи хорошого наставника. Хто може стати вашим вчителем у цьому питанні?
Подруга поставила крапку в моїх сумнівах, сказала: «Зробиш, що напланувала, ніколи собі не пробачиш. У тебе немає ніяких аргументів, щоб виправдати такий крок. Я тобі допоможу всім, тільки зважуйся і ставай матір’ю!»
У нас із чоловіком вже була доросла донька, і дуже складні стосунки, я вже дивитися на нього не могла, він нам з донькою не допомагав, гуляв і грошей
Він возив дівчаток у найкращі центри, до відомих світил. Дружина після чотирьох років такого життя поставила умову: ліпше віддати дітей в інтернат. Вона втомилася. Тим паче, у неї захист дисертації і від улюбленої роботи відмовлятися вона не збирається. А донькам необхідний постійний догляд. Сергій переконував, просив потерпіти ще. Усе даремно
Вони зустрілися навесні. Ось такого ж теплого квітневого дня. Як і тепер, довкіл уже рясно цвіли вишні. Надія спішила на роботу. Було так красиво, що захотілося просто постояти,
За дві хвилини відчинились двері, і до кімнати зайшов мій Іван. Я застигла від побаченого! Ваня був у домашньому одязі і тапочках. За ним слідом вибігла дівчинка років семи: «Татусю, ходи складати кубики. До Дениса не можна заходити – він нездужає». Дівчинка вхопила мого чоловіка за футболку і почала тягнути за собою. Іван побачив мене і зблід. Він поклав ложку і вийшов з кімнати
З Ванею ми одружилися на першому курсі університету. Ми дуже кохали один одного і поспішили з одруженням, я була при надії. На початках нам жилося несолодко. Але ми
Вранці сталось ще одне диво: хтось вніс до каси всю суму за пройдений курс, і лікар, оглянувши Світлану, дозволив їй прийняти відвідувача
Наближалося Різдво. У повітрі вже вчувався його запах. І щось таке чудернацьке відбувалося у серцях людей… У голові кишіла купа думок: що ще потрібно придбати, що приготувати з
Є на світі таке місце, як будинок маляти. Знаєте, що це? Це місце, куди потрапляють дітки, яких залишають їхні матері, думаючи, що зробили правильний вибір, і їхнім дітям там буде затишно. Згодом цю дитину хтось всиновить або з роками вона перейде в дитячий будинок – інтернат, де про неї будуть піклуватися, і все в її житті складеться, та це лише рожева мрія. А дійсність… Дійсність виглядає так
Наше життя сповнене несподіванок. Не знаєш, чого від нього чекати завтра: радості чи горя. Все стається миттєво, і вже не можеш зрозуміти, де реальність, а де марево. Здійснивши
Іваночку, лебедику, я бажаю тобі всього найкращого, що може бути у житті людини. І ще бажаю, аби твої діти ніколи про тебе не забували. Що до твого спадку, то я уже давно відписала все тобі. На ощадкнижці наскладала зі своєї пенсії тобі грошей. Придбай собі гарного костюма. Нехай буде згадка про маму. Усі документи у директора нашого притулку. Обіймаю і цілую тебе, любий мій синочку
«Добрий день, чи, можливо, вечір дорогий мій, синочку. Мій любий, єдиний в усьому світі Іваночку. Довгі роки чекала я від тебе бодай якоїсь звісточки. Не дочекалась. Оце пишу,
— Галю, якби ти знала, як він мою Марічку любить, як діток бавить, — не раз розповідала Марійчина мама своїй подрузі після відвідин молодої сім’ї. — І годує малих, і купає, і заколисує. Ще й гроші немалі заробляє, тому втомлюється. Але хвилюється за Марічку, слідкує, аби й вона відпочила, аби поспала. І знаєш як називає мою донечку?
Тендітна світлокоса Марічка подобалася не одному парубкові. Але красуня не поспішала відповідати взаємністю. Хлопці в’янули від її краси, та дівчина відчувала: зустріч із тим, єдиним іще попереду Коли
Відгуляли весілля. І все зразу ніби добре складалося. Антон прийшов у зяті.Так пройшло півроку. А потім його неначе підмінили. Раз за разом приходив додому напідпитку. Оксана мовчала, Юля винувато опускала очі додолу і виправдовувала коханого, мовляв, втомлюється на роботі, велика відповідальність на його плечах, має право розслабитися… Та коли Антон почав повертатися посеред ночі, а то й під ранок, Оксана не витримала. Втрутилася
Ваза, яка стояла на краю стола у веранді, падаючи на кафельну підлогу, голосно брязнула. За долю секунди вона перетворилася на купку шматків скла. …Юля глянула на годинник, стрілки
Пізня година, у вагоні електрички кілька пасажирів. Біля самого входу в куточку розмістився юнак. Щось пише у блокноті, поглядаючи у мій бік. Нарешті, підвівся, підійшов і простягнув аркуш паперу. – Добрий вечір. Це Вам
«Невихований!» – вирвалося якось несподівано у мене. Високий юнак, прощаючись із друзями і дуже поспішаючи, наштовхнувся на мене. «Пробачте, будь ласка!». Усмішка, яка сяяла на його обличчі, зникла

You cannot copy content of this page