Головна

nat

Оля не зовсім розуміла, що означає «мама на небі». Але бабусин авторитет пересилював дитячу цікавість. У неділю вони всією сім’єю відвідували церкву, й Оля, опустивши очі додолу та склавши рученята в молитві, тихенько запитувала Бога, чому Він забрав у неї маму
Історії з життя 0
Олин Великдень Скільки себе Оля пам’ятає, світ був обмежений тісною кімнаткою та віконною шибкою. Іноді її підсаджували в інвалідний візок, зазвичай або брат, або ж дідусь, і вивозили
Дівчинку назвали, як і хотів чоловік, – Любою. А через місяць, коли ми поїхали забирати її додому. Марія тримала на руках двоє немовлят: донечку Любу і хлопчика. «Не можу я залишити цю дитину, його покинула рідна мама. Я його ввесь час годувала його, оформлю документи і заберу його. Де четверо дітей, там і п’ятому місце знайдеться. Він буде моїм синочком, назву його Миколою, як хотів чоловік».
Україна 0
Весілля було в розпалі. Молодим дарували подарунки, промовляли веселі промовки, вигукували «гірко», лунали весільні пісні. Потім всі гості вийшли на подвір’я танцювати. Бабуся дивилась, як танцюють молоді. На
Через місяць із сусіднього будинку вийшла вбрана в білу ошатну сукню наречена, а за нею в темному костюмі — Ігор. Оленка стояла за фіранкою й зі сльозами на очах спостерігала за тим, як вони весело й гамірно разом із гостями розсідаються по машинах, і думала, що на місці білявої дівчини у весільній сукні мала бути вона
Історії з життя 0
— Давай пограємо в шахи, — запропонував Петрик старшій сестрі. — Та відчепись. Не хочу я ні в що грати. — А в лото? — не відставав брат.
Не могли наречені перед вінчанням не прийти до Антона. Хотілося попросити в нього благословення. Маленька донечка дивлячись на фотокартку тата, крізь сльози мовила: “Спи спокійно, таточку. За нас не турбуйся. Тепер у нас з мамою буде інший тато. Він казав, що буде нас так любити, як любив ти”
Культура 0
Світлана, ледве тримаючись на ногах, сперлась на важкий гранітний пам’ятник. Її чисті сльози невпинно капали на свіжий горбочок, місце спочинку чоловіка. Грайливий пронизливий вітер підхоплював тихий плач жінки
Ми познайомилися з нашою супутницею, назвемо її Ганною. Так слово за словом, і розговорилися. Ми дізналися про непросту історію цієї скромної та мужньої жінки. Як виявилося, її хлопчик, який цікавиться археологією, не є її рідним сином чи онуком
Події 0
Нещодавно нам пощастило їхати до Києва на семінар. Наша супутниця, жінка середніх років, із серйозним замисленим обличчям, читала книжку. – Мабуть, жіночий роман? – поцікавився Владислав. – Ні,
– Та й чого б оце я реготала на все місто? – дорікнула з сарказмом худа, як тріска, молодиця. – А чого б їй не порадіти?! – втрутилася ще одна жінка. – Скоро виходить заміж, ото й тішиться. – Кому вона потрібна? – відповіла перша. – Багатих ніхто не квапиться брати, а тут…
Історія 0
Кілька десятків людей тупцювали на автобусній зупинці. Всі вони квапилися додому. З великими і малими сумками, чоловіки, жінки та діти поверталися з базару. Більшість із них привозили в
«Давно на мене чекаєш?» — голосно запитала випадкову перехожу. Потім благально прошепотіла: «Допоможіть мені, пройдіть зі мною кілька метрів». Жінка здивовано на неї подивилася, але дозволила взяти себе під руку. Та хлопець не відступав: «От і добре. Проведу вас обох! Не проженете?»
Дозвілля 0
Днями подруга, дізнавшись, що наша однокурсниця Олена вийшла заміж за хлопця, з яким познайомилась тільки місяць тому, із докором зауважила: «Не вірю, що цей шлюб довго протримається. Хіба
Він і сам став удівцем кілька років тому, а тепер потерпав від самотності й байдужості вже дорослих дітей. Як безплатного наймита, запроторили його в чуже село – доглядати столітню бабусю зятя і заодно годувати кабанчика дітям… Те, що у батька, нехай і немолодого, можуть бути інші бажання й перспективи життя, синові й дочці якось в голову не приходило
Культура 0
Людина щаслива, багата і здорова, якщо відчуває – день при дні – щиру й безкорисливу любов ближніх. Людина глибоко нещасна, якщо не вловлює животворні енергетичні потоки добра й
– Господи! Як наше життя може повернутися, ми навіть ніколи і гадки не маємо, – сказала Світлана, дивлячись, як Сергій порядкує у її господі. – Чи могла я коли подумати, що стану матір’ю для стількох дітей, що і мені доля подарує прекрасні миті жіночого щастя
Події 0
Світлана родом з мальовничого поліського села. Тут народилася, тут минуло дитинство, тут, напевно, і віку доживатиме. Хоча було, що доля закинула аж на Камчатку. Батька свого вона не
З того вечора вони почали зустрічатися постійно. Згодом Лариса дізналася, що він старший за неї на дванадцять років, що родом з сусідньої області, що тут, у них йому дуже подобається. Багато чого розповідав він про себе, тільки не сказав, що одружений, що дружина чекає, коли він забере її до себе
Україна 0
Після закінчення сільськогосподарського коледжу Лариса повернулася в рідне село. Вона, звісно, могла б і в місті спробувати залишитися, багато хто з її однокурсників так і зробив. Але, по-перше,

You cannot copy content of this page