Був у Аліни хлопець. Нещодавно розлучилися. Саме на період новорічно-різдвяних свят збиралися разом у відпустку в Карпати, та незадовго до цього дізналася, що він має іншу. У відпустку поїхав з тією, іншою
Дивну пору вибрала Аліна для відпустки – вже не зима, але ще й не весна. Якась невизначеність у природі, і така сама невизначеність у її душі, майже силоміць
Особливо дістала Леся мене. Моду взяла до мене заходити на чай, як тільки діти в школу йдуть. І сидить годинами, скаржиться на життя. Мене «другою мамою» почала називати. Мовляв, ви мені як друга мама. А хіба я цього хочу? А воно мені треба? Є у неї мама в іншому місті, нехай їй бідкається. А мені вислуховувати її скарги не хочеться. І рятувати її грошима, через те, що вона вирішила величати мене «другою мамою», я теж не хочу
Віднедавна відчуваю роздратування, як тільки бачу свою сусідку. Це подруга моєї дочки, живе поруч. Коли дочка вийшла заміж, переїхала на інший кінець міста. До мене приїжджає на вихідні.
На столі була тарілка її сина з недоїденою юшкою і крихтами хліба. Сестра спокійно долила в цю тарілку ковшиком супу і підсунула її мені. Сама поставила чайник на вогонь і сіла поруч. — Їж, — гостинно посміхнулася вона мені
У моєї двоюрідної сестри є дивна звичка. До неможливості обожнюючи свою дитину, вона думає, що всі інші теж повинні відчувати до неї безмежну любов. Це, звичайно, не так.
— Я ось що подумав, — заговорив нарешті, — ви живете одна, і я тепер один. У мене дім у центрі села, близько й до магазину, й до базарчика, худоби повен двір, а хазяйки немає. Може, ми зійшлися б і хазяйнували разом? Жінка краще всьому дає лад
Сильний вітер розгулявся не на жарт. Згинав додолу, ламаючи, стебла сухої кукурудзи, куйовдив гілля старих акацій і кленів. Віра вийшла на ґанок і глянула на захід: густі хмари
І, будучи змалку вигадливою, жінка вирішила: на Бога надійся, та й сам не плошай! І стала перед чоловіком вдавати, що при надії, удавати, що зле їй, що тягне на кисле. Діяла не сама
Працюючи шкільним інспектором, я, за тодішніми звичаями, представляв відділ наросвіти в різних громадських організаціях міста. Входив також до складу міської опікунської ради. На одному з засідань ради розглядалося
Найбільша несподіванка мене чекала на весіллі. Коли всі гості розмістились за столом, і я поглянув убік, де сиділи наші батьки, не міг повірити сам собі. Навіть моргнув тричі і потер кулаком очі. Замість однієї тещі – за столом їх сиділо аж дві! Випив я зовсім небагато, двоїтись в очах не могло
Івану Федоровичу 55 років – чудова ювілейна дата. В затишному залі кафе зібралися колеги, рідня, друзі. Лунали тости, привітання. Музиканти і тамада не давали гостям сумувати. Врешті мікрофон
Якщо в холодильнику вже давно стоїть кефір, і ви не знаєте, куди його застосувати, то цей рецепт стане знахідкою. Медові пряники на кефірі
Після гарного обіду можна пробачити кого завгодно, навіть своїх родичів. (Оскар Уайльд) В цих пряників, які ми знаємо з дитинства, просто неймовірний аромат! Якщо в холодильнику вже давно
Одного разу до перукаря прийшов продавець квітів. Коли майстер закінчив стрижку, і настав час оплати, він сказав: «Я не візьму з вас гроші, тому що до кінця тижня я працюю безкоштовно, на громадських засадах, так би мовити»
Добра людина не та, що вміє робити добро, а та, що не вміє робити зла. (В.О. Ключевський) Надзвичайно повчальна притча! Чи вміємо бути вдячними тим, хто робить нам
Олі сьогодні так кепсько на душі, наче за вікном не весна-красна, а якась похмуро-дощова осінь. Вже три дні, як немає звістки від Олега. Хлопець на передовій з першого дня. За цей час дівчина вже й інститут закінчила і на роботу влаштувалася. Та все чекала повернення коханого
Березень реготав. Гуркотів вітром по дахах будинків, лякаючи містян, кидався сухими гілками, підмітав довкілля, бавився целофановими торбинками, здіймаючи їх до небес. А що ще робити першому весняному місяцеві?
Коли я увійшов в дитячу кімнату, Настюша не плакала, а сиділа посередині ліжка, замотана в простирадло. Відразу глянувши на мене, не чекаючи запитання, вимовила спокійно, дуже повільно і задумливо: – Я бачила зараз свою маму. Її не стало рік тому
Мені довелося влаштуватися вихователем у табір, за двадцять п’ять років учителювання я зустрічав різних дітей: злих і добрих, веселих і сумних, гучних і тихих, нерідко навіть загадкових. А

You cannot copy content of this page