Ваші сльози і переживання повернуться до того, хто їх навмисне викликав
Ваші сльози і переживання повернуться до того, хто їх навмисне викликав. Це – не ваші власні емоції, можна так сказати. Не ваші особисті переживання. Кривдник навмисне викликав ці
Майбутня свекруха не натішиться невісточкою. «Наша ластівка, – лагідно називає Настусю. – Дарма, що так далеко їхали, але варто, адже в Києві тепер такої нареченої не знайдеш, та й ми села не соромимось, самі ж бо з багатодітної сім’ї, бо нас у мами шестеро, а у свахи – семеро. Поріднилися дві багатодітні родини. Це добре, як дітей багато. Ось і Настуся нехай нам багато діток наpодить – виглядимо, бо є і дача, і зарплата!»
– Їдуть! Їдуть! – галасують дітлахи, вгледівши вдалині весільний кортеж. Осіннє повітря розірвали срібні звуки музики. Гостей – мало не все село, а молодий, як і належить, –
Все так складно… Ми ж не розлучені. Живе з батьками. Кілька разів навідувався. Каже, що любить і хоче, щоб ми знову були разом. Але я не вірю, що буду щаслива. А головне, досі не можу забути, через що ми втратили Дмитрика
І знову осінь панує в природі. Ще зелене листя в абрикосів, а клени вже жовті, золотисті, вишні червонясто-коричневі… Марина любила цю пору року, з вікна лiкарні спостерігала, як
Як ми будемо це вирішувати, я не знаю: Могилевська розповіла про стосунки із коханим
Наталя Могилевська не приховує, що закохана, проте розповідати щось більше про свого обранця поки не поспішає. Але днями співачка все ж порушила мовчання і розповіла кілька фактів про
— Та кажіть уже, Клавдіє! Чого в собі тримати? — Ох, Марійко! Учора твого Ростика бачила. Цілісінький день вашу куму Надьку в машині возив. Туди-сюди, туди-сюди. А згодом додому завіз і до самого вечора там сидів. На власні очі бачила
Марія мала щасливу долю. Вийшла заміж по любові, у сім’ї панувала злагода. Із чоловіком Ростиславом виховували двох чарівних донечок. Старша вже восьмий клас закінчує, а молодша — шостий.
Коли літак вирівнявся, Вадим не одразу заспокоївся. Він ще щось белькотів, але Марічка його не чула. Вона неначе закам’яніла. Ні, не від страху — від неймовірного розчарування. Хто був поруч із нею останні п’ять років?
Повз вікно літака пропливали хмаринки: маленькі, великі, чудернацькі та веселі, а деякі здавалися такими реальними. Марічка дивилася на них, і в уяві з’являлися десятки образів: ось ця нагадувала
У хаті плакала старенька мати над дочкою, читалась молитва, горіла свічка, в зажурі сиділи люди. І враз зашепотіли: прийшов, прийшов попрощатись. Мати підвела голову
Спочатку це була просто дружба. Йшли в школу разом і зі школи поверталися, бо жили на одній вулиці. З роками дорослішали і, самі того не помічаючи, шукали очима
Люська давно кинула oком на пристойного мyжика біля їхнього дворового магазинчика з пивoм. З першого погляду помітила, що грошенята у нього водяться, та й сам нічого. Трішки обідраний, та то не бiда, підлатається. Підсіла до нього, розговорилися. Виявилося, що працює недалеко на заводі, що його вигнала з дому дружина
Коли Костя знову з’явився на порозі дому і опустив додолу очі, відчуваючи свою провину, Катя мовчки вийшла в іншу кімнату, і зачинила за собою двері. Вона чудово розумла,
Надії забаглося, аби батько і надалі пенсію їй віддавав. Бо їй треба меншого сина вчити, а на матір стільки коштів пішло… Та й навіщо йому гроші? Хазяйство є, город садить — усього вистачає. Але він спротивився, бо в селі треба за все платити. Він готовий допомогти вивчити онука, але сам визначить свою частку. Отоді й показала себе найменшенька донька
Так склалася доля, що живу нині на Дніпропетровщині. Але за першої нагоди їду на рідну Полтавщину провідати маму. Хочеться допомогти неньці та й просто погомоніти. Багато згадуємо тата,
Якщо я правильно зрозуміла, Степан Андрійович телефонував раз у місяць, якраз у той день, коли мама отримувала гроші. Плів їй про те, що скyчив, і запрошував у гості. Я себе тоді ледве стримувала, коли бачила, як мама складає кавалеру купу гостинців і поспішає на автобус. Чи треба казати, що приїжджала знову «гoла-боса» та тримаючись за спину?
Це і сміх, і гріх – чесне слово. *** – Чула, що твоя мати заміж вийшла? – Ой, не чіпай! – аж замахала руками Олька на знайому. –

You cannot copy content of this page