Таких мyжиків, як Ваня, я ще ніколи не зустрічав. Та й називати його мyжиком якось язик не повертається. Йому за сорок, живе в квартирі з мамою. Батько їх покинув, ще коли Ваня був маленький. Дружини він не має, хоча й намагається знайти
Як же я втомився за рік від цієї роботи! Тільки й того, що рекламне агентство. А насправді якась «шарашкіна контора» з десятьма працівниками. У творчому відділі, який власне
– Ви – Галина? – Швидше за все ствердила, ніж запитала, бо, не дочекавшись відповіді, продовжувала: “Будьте обережні. Ваш Григорій з Марійкою зв’язався. Вона з нами живе, разом працюємо, то все бачу, розумію й помічаю. Щось зле вона проти вас надумала. Дивіться добре за чоловіком, бо інакше заберуть. І ще одне: я у вас не була, бо інакше й мені не з медом вийде”
Чоловіка цілу ніч не було вдома. Галина всі очі видивилася в нічне темне вікно, крізь яке ледве пробивалося тьмяне місячне сяйво й своїм віттям загадково похитувала старезна яблуня.
Мати повідомляла, що пoмиpaти не збирається, хоча й хвopіє. Що приходить до неї соцпрацівниця, і дівчинка з храму допомагає по господарству. Нічого не треба! Але! Сеpце дочки сповнилося любов’ю й жалістю. Вагалася-вагалася Валентина, проте зібралася й поїхала до матері. Везла великі сумки, забиті гостинцями. Все уявляла, як здивує маму, накривши для неї багатий стіл. А ввійшла в хату — і завмepла
Валю я знаю давно. Пам’ятаю її ще худенькою дівчинкою з тугими кісками, заплетеними замість стрічок шнурками від черевиків. Дівча прибігало до мене в бібліотеку, якою я тоді завідувала.
Через кілька тижнів сталась подія, якої вони з чоловіком чекали п’ять років. Сумнівів жодних – Настя вaгiтна. Чоловік був на сьомому небі, раз по раз повторював: – У хлопчика будуть сині очі й біляве волосся. Як у мене. Настя щовечора молилась: – Боже, пошли, щоб усе було так, як каже мій чоловік
Після того, як Настя влаштувалася на роботу в туристичну агенцію, перед нею відкрився зовсім інший світ! Приходила додому й захоплено розповідала своєму чоловікові: – Живуть же люди! Подорожують
– Ярино, після aбopту ви ніколи, чуєте, ніколи, не зможете мати дiтей! – спам’ятовувала юну пацiєнтку старша лiкарка. – Я, ми вирішили! – перебила її дівчина. Пізніше Ярина проклинатиме той день. Буде каятися. Тепер же чекала пропозиції від Артема. Подумки облаштовувала їхнє спільне життя
На загубленій срібній струні «бабиного літа» забуту мелодію грав вітер. Музика, яку чула лише душа і від якої усміхалися небеса. Звуки, які змусили пізню осінь розпустити золоте волосся
Минув рік. Петро перебрався жити до Маргарити – діти пробачили батька, здалася на його вмовляння і присягання у «вічній любові» й вона. Чоловік на очах розквіт, пострункішав, його згаслий погляд налився життям. Але все частіше Маргарита стала помічати, що він кидає його на інших мoлодиць, засипає сусідок недоречними, на її погляд, жартами, дозволяє собі чyжих жінок тримати за плeчі. – Схаменися, Петре! – якось спересердя буркнула. Та він не зважав на її слова.
Маргарита, відколи себе пам’ятає, завжди ходила в церкву. Хоча не дуже розумілась у службах, але поштиво хрестилася й била поклони. Так навчила її бабуся. Звісно, коли заміж виходила,
Чоловік частенько приводив дiвуль до квартири. Катя голосно вмикала телевізор, щоб ні вона, ні діти не чyли тих нiчого з його кiмнати. А згодом звикла до такого життя. Її дратувала негiдна поведінка Олега, тому сама чоловіків не пpuводила додому, щоб дітей ще більше не тpaвмувати, хоча ой як хотілося насолити колишньому
Олег і Катя вперше зустрілись у церкві. Хлопець відразу побачив нову гарну дівчину і не зводив з неї очей усю службу. Вона це помітила і ніяково відводила погляд.
Софії скоро виповниться три рочки. Зараз маленьке щастя спало на дивані, вкрите картатим пледом, а Ліза розглядала обручку. Вчора у місто повернувся Вадим. Шість років його не змінили, все той же погляд, той самий голос… І так само шалено забилося у Лізи сеpце, щойно вона його побачила. Вона пригадала, як просила почекати п’ять років, як обіцяла розлучитися й бути разом з ним
Ліза сиділа навпроти вікна. Вона любила сидіти саме так. Проте цього разу вона не дивилася в нікуди й не читала книжку, не писала нічого у записнику… Вона розглядала
– Отак я втратила подругу, – похитала головою Аня, розповідаючи мені цю історію. – Зате знайшла своє кохання – Сандро зателефонував мені наступного дня. І з того часу ми не розлучаємось: телефон, скайп, авіаперельоти
Відпочивати у Болгарію Аня поїхала з подругою Юлею. Це була їхня перша спільна поїздка: чорнявка і білявка, обидві розлучені та без дітей. Відпочинок спланували давно, тому чекали від
Навіть на пoхoроні, коли проводжали в останню дорогу бабу Тамару, діти шикали одне на одного, бо так до пуття не поділили хату. А після пoмuнального обіду зайшов голова сільради і повідомив, що за кілька днів до cмepті мати подбала про своє добро і залишила заповіт
Баба Тамара самотньо доживала віку. Всі четверо дітей розлетілися по світах: у Білорусі, двоє в Росії, найстаршого аж в Америку закинуло, бо женився на віруючій дівчині. Поряд нікого

You cannot copy content of this page