– Ну що, на вокзал? – спитав чоловік, закриваючи останню валізу. Я мовчки кивнула. У нас було дві валізи, дитина і ні копійки в кишені
Повернутися в Україну було нашим спільним рішенням. Але повернулися ми без роботи, без житла, без чітких планів. Лише знали: треба щось змінювати. Спочатку жили у мами, але там
Мама казала, що як я буду в такому халаті ходити, то від мене піде чоловік
Коли я була малою, то бабуся мене переконувала, що не любить мандаринки: – Ти мені шкірочку залиш, я мандаринки не люблю, а от шкірочку пожувати, щоб подих освіжити,
От мій чоловік вже навчений на питання, які стосуються моєї зовнішності відповідати: «Ти чудова, вони нічого не розуміють. Купи собі щось гарне і заспокойся».
Але цьому передували двадцять років навчання. Двадцять років пройшло аби чоловік на мої крики «всьо пропало», так відреагував. А діло було справді серйозне, бо мене відмовилася фарбувати моя
Я принесла сумку додому і вирішила ще й всередину зазирнути. Яким було моє здивування, коли там були гроші! На той час я не тримала тисячу доларів в руках, а тут папірці новенькі, аж хрустять
Я не скажу, що дуже везуча по життю, ніколи не мала якихось виграшів, хоч і брала участь в різних розіграшах. Але одного разу сталося в моєму житті дивовижа
Чому я так повірила в слова незнайомої і чужої жінки, без доказів, а рідним, які все життя поруч – ні
«Боже, що ти з себе зробила?», – такими фразами нас часто зустрічають люди, які поняття не мають, що ми проходимо в цей період і яких зусиль вартує втримати
Отак мій син і ремонт зробив, і ще й я собі відклала певну суму, тому за два роки я вернулася додому щаслива і певна в тому, що далі вже сина чекає лише сімейне щастя
На весіллі сина я дуже себе незручно почувала, адже свати кожної миті намагалися підкреслити, скільки вони грошей витратили на таку забаву. Як на мене, то все було аж
– Тобі важко чоловікові їсти розігріти?, – казала завжди, – чи тарілку помити? То твої обов’язки! Він гроші заробляє!
Чесно зізнаюся, що йти на свою квартиру від свекрухи було для мене навіть лячно. Мій чоловік Роман показав себе живучи у мами геть розпещеним хлопчиком, який ні посуд
Не вмію я а себе постояти, ніколи не вміла, завжди слова запізно на думку приходили. От і з піцою не вийшло себе відстояти
Пригадую, що після тієї сцени в магазині, прийшла додому і сльози самі котилися рікою, я була впевнена, що ні з чим не справляюся, якщо я навіть не можу
– Приходь, у нас ванна в хаті, а тут куди будеш бігати. Ще підхопиш застуду.
Хоч мама й не любить цю мою звичку, бо вважає, що ходити по вулицях в моєму віці вже не файно. – Як то без діла йти по вулиці?
Невістка так на мене дивилася, їй аж очі потемніли, хоч я лише сказала очевидне – треба разом з її батьками закрити питання з квартирою, тим більше, що я одна, а їх двоє при добрій зарплаті
І тут з неї таке полилося, наче то не вони, а я придумали це все з квартирою. Я вийшла з їхньої квартири на ватяних ногах, чітко розуміючи, що

You cannot copy content of this page