Останнім часом колишня дружина мого чоловіка вирішила про себе нагадати. У них спільна дитина і я розумію, що вони мають причини для спілкування, але вже дійшло до того, що Микола просто не бере слухавку
– Знову Ніна, – каже і збиває дзвінок, – Не розумію, чому вона знову телефонує, адже ми годину тому вже все обговорили. Я вважаю себе кращою дружиною, ніж
– Ганю, ти й так нікому не здалася, а я маю подивитися як мені піде з тією жінкою, тому на розлучення поки не подаю, бо ще можу вернутися
Чоловік зі смаком вечеряв і так між ложками ділився зі мною своїми планами, а я кліпала очима, бо нічого не розуміла. Як можна піти до когось після тридцяти
Чоловіка в квартирі зустріли привітно, дитина кинулася до подарунків, потім пхинькнула.- Ти що купив? Я давно такими ляльками не граюся! Не міг нормальний подарунок купити?
Притча про очікування В ляльки так часто закривалися й відкривалися її великі сині очі, що перехожі одразу розуміли, чому вона опинилася на смітнику – механізм заїло. Але лялька
Як же свекруха щебетала та вмовляла аби ми до неї переїхали та з нею жили, мовляв, чого по орендованих квартирах ходити, коли ж у неї двокімнатна стоїть, вкупі будемо жити і всім буде добре.
Не знаю як хто, але ми пожили п’ять років на орендованих і вже таки добре всілися з фінансами, всі ілюзії про власну квартиру давно розбилися і пропозиція матері
Чоловік вказав мені на двері після трьох років шлюбу: – Я поспішив на тобі женитися, вибач, але я тепер знаю, що таке кохання, тому не хочу жити з тобою. Не думай мені говорити про те, що ти при надії чи тиснути на жалість. Я прийняв рішення
Я лиш очима кліпала, адже я була при надії і планувала ощасливити Вадима цією звісткою. Прийшлося взяти всю себе в кулак і зібрати речі, я справді мала гордість
На подвір’ї вже стояла накрита хата, що ми могли вже й переходити жити, тільки от всередині ремонт треба було зробити
Ми з чоловіком зналися ще з дитинства, сиділи за однією партою і обіцялися чекати один на одного: з навчання і служби. Хоч багато було хлопців у нашому училищі,
Вертатися до материного дому в сорок сім не те, що в тридцять сім та ще й з дитиною. Не так я, звичайно, собі все це уявляла, не думала я, що так мені скінчиться цей шлюб, але так далі жити з чоловіком не могла.
Але від слів мами я мало не впала: – То треба було то все так закрутити? Не дати життя ні своїй дитині, ні іншим? Що ти доброго зробила?
Від почутого у мене задзвеніло у вухах, я не могла повірити, що чую таке від рідного чоловіка!
– Та ти що? Яка дружина? То моя домогосподарка, моя Люся за кордоном ще. Так, я була двадцять років за кордоном в пекучій Італії, за ці роки шкіра
Ні, я знала, що моя донька геть безталанна, але такого навіть від неї я не мала почути! Продавчиня
Продавчиня замість вчительки і раденька! – Для того я тобі життя під ноги кинула аби ти мені тепер таке заявила? Та що з тобою? Чому ти така невдячна?
Іван був з тих чоловіків, що за словами в кишеню не лізуть, з якими приємно проводити час, але Боже збав, жити
Розумієте, він може так дивитися на тебе, що тобі наче не сорок шість, а шістнадцять і після таких зустрічей пурхаєш, мов на крилах. Ми так собі роки зустрічалися,

You cannot copy content of this page