nat
Знаєте, я, коли за Дмитра заміж виходила, то його квартира видавалася мені за маленьке сімейне гніздечко. Батьки його переїхали в село жити, а квартиру залишили йому. В ті
Господи, пройшло двадцять років, чи й більше, хочеться вірити, що двадцять, а я вся зашарілася, наче він знову – перший красень на факультет, а я закохана першокурсниця… Я
Насправді, мати моя в сімейних справах була не порадниця, адже власна родина у неї була лише для галочки: чоловік-є, дитина-є, робота-є. А далі якось воно буде. А я
Я завжди думала, що після розлучення найважче буде емоційно оговтатися, побудувати нове життя, бути сильною для себе і для своїх дітей. Але насправді найскладнішим виявилося зовсім не це.
Якщо коротко, то мій тато і мама вже давно разом не жили, мама як поїхала в Італію, то там знайшла собі чоловіка. Тато про це знав і не
Річ у тім, що влітку ми з чоловіком і нашою маленькою донечкою були запрошені на весілля його друга. Скажу чесно, я навіть трошки раділа з цього приводу. Мала
Так, я зателефонувала колишньому чоловікові і так ми домовилися прийти на побачення. А що? Мені сорок вісім, я неодружена, він також. Що могло піти не так? А ви
Я росла дуже слухняною, бо з такою мамою не можна було інакше. Перший і останній раз я її ослухалася, коли прийшла після випускного майже над ранок, я була
Ніна – найдобріша людина, яку я знаю вже дуже багато років. Ми з нею жили багато років тому в студентському гуртожитку і не раз з їжі була олія
– Це моя мама і її була воля остання аби я отримав її хату, а не ти! Я її син! Ти совість взагалі маєш? Він де мене бачив,