Мені сімдесят сім років і життя вже пролетіло перед моїми очима, тепер одна втіха – дивитися як летить життя інших людей перед моїми очима. Не знаю чи на щастя, чи ні, але вікна моєї кухні виходять на літню терасу модного кафе
Там і закохані пари милуються, мами з дітьми смакують молочними коктейлями, зустрічаються друзі і родичі. Я уявляю їхні слова, бо емоції бачу дуже чітко – усмішки, зсунуті брови,
— Господи, яка ж ти недалекоглядна. Після універу виходиш за найзаможнішого і найсимпатичнішого хлопця. Даруєш йому спадкоємця чи спадкоємицю, щоб не працювати. Сидиш собі з дитинкою. Потім ще одне маля. Знову декрет. У 30 років без досвіду роботи тебе ніхто не хоче брати на роботу і чоловікові доведеться забезпечувати тебе до старості
Так склалося, що у моєї близької подруги у 18 років уже був складений план ідеального життя. — Розумієш, Наталю, вийти заміж треба у 22. За рік народити дитину.
Я бачу, як Олена як штурхне свого чоловіка ліктем під бік, бо той надто детально хвалив свою машину. – Ой, Тарасе, що ти тут розхвалився
Я свою подругу просто не розумію – вона відверто прибіднюється все життя і, коли у неї щось справді стається хороше, то починає нити: «О, нащо мені цього треба,
Чоловік дав мені п’ятсот гривень і я взяла гроші, а що – я жінка потребуюча. Поки дитина намагалася забрати пса у мене з квартири, бо той геть від радості бігав по всій хаті
Я ходжу на роботу по одній і тій же дорозі вже який рік, все звичне – тут виямки, там калюжі, там попереду корч і треба постаратися не зачепити
Я поцікавилася у батьків, чи нічого не хочуть подарувати мені, я ж он через три місяці заміж збираюся виходити. Поцікавилася просто, щоб присоромити
Тато завжди палав особливою любов’ю до сина. Це ж спадкоємець, гордість роду! Не те, що якась там донька, на неї можна й уваги не звертати. Мама не прагнула
Коли чоловік сказав, що треба з нашого “сховку” півтори тисячі доларів відправити батькам, то я аж присіла. Такі часи непевні і отак просто треба віддати
Все почалося з того, що у грудні минулого року Василеві подзвонила його заплакана мама, про щось довго розповідала, схлипувала. Василь якось аж почорнів після тієї розмови. Я свого
Коли я побачила свою суперницю і колишню дружину в одному лиці, то одразу зрозуміла, що шансів у неї нема від слова зовсім
Я все розумію – емоції, переживання, роки разом, спільна дитина, стрес, але це не дає приводу ось так виглядати! Вже який рік вони не разом, а вона б’є
Для чого мені було треба те заміжжя – досі не розумію, але мама мені цього пробачити не може: – Як це розлучитися? Ти ж маєш приклад дітям подавати
От якби не подавала такий приклад, то й не мала б тепер моя донька таких проблем. Я овдовіла в тридцять сім років. Це було просто шоком, бо раптові
Я все життя Світлану жаліла і співчувала, доки не зустрілася з її сином. Все стало з ніг на голову і я вже не знаю, чому вірити.
Нас з Світланою об’єднало спільне дитинство та школа, бо ми виросли сусідами по під’їзду, разом гралися в дворі і ходили в одну школу. Але, чим старшими ми ставали,
Цьогоріч мама зимувала в селі сама, але я більше не можу на це дивитися
Нас у мами п’ятеро, родом ми з невеличкого села. За життя наша родина не нежила, ані статків, ані хоромів, ані великої господарки. Мама все життя пропрацювали сільською бібліотекаркою,

You cannot copy content of this page