«Хто терпен, той спасен», – говорила бабуся і ставила свічку, і з любов’ю дивилася на портрет дідуся, який її, при моїй пам’яті, ніколи й на ім’я не кликав, а все: «Стара, що є їсти?».
Так само й мама моя жила з чоловіком, якому терпіла, бо як інакше можна пояснити, що вона й досі забирає його від генделика та слухає, як вона йому
Коли у Cвятвечір я заїхала до брата додому, мене знову накрило тим самим відчуттям
Як тільки відкриваються двері їхнього будинку, здається, ніби потрапляєш у казковий світ ідеального Різдва. Уявіть собі: аромат ялинки, легкий запах свіжовипеченого хліба, м’яке світло гірлянд, а головне –
Михайло приїхав вчасно, але, відкривши дверцята машини, я побачила незнайому жінку на передньому сидінні.
Було мені тоді трохи за двадцять. Звичайна дівчина: навчання, робота, мрії про майбутнє. Здавалося, життя йшло за планом, аж поки на горизонті не з’явився Михайло. Старший за мене
Знаєте, як то буває: я одна, він один, позаду пів життя, а попереду аж не знаєш, що й думати, знаємося з дитинства, то чом би й не спробувати, то ж не про кохання мова, а щоб не бути самим
Мама вже мені нічого не радила, бо ж куди не повернеш, то все одно щастя наче половинчасте: наче одній непогано, але хочеться ще чогось, Дмитра я знаю з
Я синові в очі сказала, що він стає на ті ж самі граблі вдруге, то якого результату він чекає?
– Сину, гонор гонором, але ти розуму свого дослухайся. Я не маю нічого проти Насті, але ж ти сам розумієш, що справа в тобі? Я не хочу знову
Того року я не впускала ніяких колядників з «Новою радістю». Нема її та й не буде, лиш одне думала – що для людини гірше: втратити кохання чи гроші? Бо я втратила і те, і те, вже й часу пройшло, а забути не можу
Тоді й вирішила, що треба зі свого життя викинути все старе, щоб туди увійшло щось нове і на таке велике свято як Різдво, я кинулася наводити лад в
Тепер вже слова матері не видавалися мені такими надуманими, але ж їх не подаси як основний аргумент. Будуть говорити, що у мене якась там криза сорока чи ще щось, скажуть перечекати, у всіх таке, але я не можу зрозуміти – чому так вийшло, я ж любила Сергія, коли виходила за нього заміж
Я мріяла про наше весілля, раділа нашій квартирі і безмежно люблю наших дітей. коли ж все стало настільки очевидним, що ми справді, не підходимо один одному, як казала
Я прошу сестру аби маму забрала
Коли я забирала маму з села, то не думала, що все так обернеться. Тепер думаю, що варто й сестрі моїй взяти участь в догляді за мамою, бо вже
Ніколи б не подумала, що буду сумувати за зимою, але не за цією, холодною і малосніжною, а за тією, з дитинства – пухнастою і теплою
Коли б спитали, який мій найкращий спогад про зиму, то я б сказала: той, коли крізь сон чую глос мами й тата: – Дорогу замело, хай в школи
Я вже нікого й не кличу на Святвечір, як здогадаються добре, а не здогадаються – друге добре. Просто надіятися, що ці кроки по сходовій в моїй п’ятиповерхівці, то до мене набагато краще. ніж точно знати, що нікого не буде.
Того разу я була сама не своя, дуже вже хотіла аби діти прийшли, приготувала для Жанни вареники і кисіль з чорними ягодами, а для Миколи голубці з грибами.

You cannot copy content of this page