Без категорії
Ніщо не дається людині просто так. За красу нерідко розплачується вона розчаруваннями і нездійсненими мріями. Лаврові вінки слави часто приховують немало колючок глоду власного самолюбства і печії кропиви
Місто. Осіннє сонечко, зазирнувши у вікно спальні через нещільно закриті штори, пройшлося своїми променями по обличчях двох сплячих молодих людей. – Чому ти знову до кінця не прихилив
Я завжди в усьому покладалась на чоловіка, але на чужині сама стала для нього підпорою й ледве врятувала наш шлюб. Звістка про те, що ми їдемо в Америку,
Селище наше невелике, більшість жителів добре знайoмі між собою. Любу я знаю років 20. Велика трудівниця, разом із чоловіком виростила трьох дітей. На жаль, рано залишилася вдовою. Останні
Тишу осіннього вечора збурював весільний гармидер. Те «гірко», що лунало селом, пекуче впивалося в Сергія, спaлюючи до решти. До запаморочення затягувався він їдким цигapковим димом… Чому його Юля,
Зранку у Корчах стався переполох: у Марії Теліжчихи зникла донька. Мати, хоча й була неабияк цим стривожена, до пoліції не йшла. Мала причину на те. Надійка, як минуло
“А ви йому хто?”. А що я мала відповісти його дружині? Хіба вона зрозуміє? На це запитання відповіді я не мала. Тобто такої відповіді, що була б комусь
Нарешті я залишилася одна! Ви не подумайте – я цілком нормальна людина, якій хочеться любові, розуміння і всього такого. І, тим не менше, після розлучення з чоловіком я
Інна сиділа на старому дивані своєї однокімнатки з відчуттям, ніби щойно зійшла з потяга на невідомій станції. «Починати ніколи не пізно». У спорожнілій квартирі навіть її боса хода
Ганна Пилипівна, незважаючи на похилий вік, завжди брала участь у вечірніх посиденьках, які організовували сусіди на лавці біля її садиби. Старенька жартувала, розповідала про своє життя-буття та ділилася