Без категорії
«А бабця Лизавета була дуже мудрою жінкою». Стояв теплий літній вечір. Потяг «Київ—Львів», уповільнюючи хід, наближався до маленької станції. Разом із Сашею з нього висипали інші пасажири, певне,
Жінка здригнулася і внутрішньо відзначила завершення польоту: вона народила сина. Пригорнула клубочок. Сеpце зайшлося від незвіданого досі щастя. Доторкнулася своєю щокою до щічки Дмитрика і тихенько прошепотіла: «Я
Віра розуміла: подруга не обманює. Ця гірка правда вдаpила її в самісіньке сеpце й за мить зpуйнувала все, про що жінка так довго мріяла. Віра невимовно раділа кожному
Кажуть у народі: так судилося. Кажуть: така доля. Справді, роздумуючи про пережите цією жінкою, мимоволі повіриш у долю. Яка для одних вистеляє радістю кожен день, а для інших
Баба Настя нездужає. Забігла сусідка провідати: — Чи не треба чого, бабусю? — Та треба… Як будеш на базарі, то купи мені саджанець гарної груші… Сусідка здивувалась проханню.
Вийти заміж за іноземця – це завжди дещо відважний вчинок, оскільки потрібно залишити свій звичний і рідний світ та прижитися і навчитись бути щасливою у чужому. Для Галини
«Якщо одні жінки насолоджуються життям зі своїми чоловіками, продовжуючи рід людський, інші повинні молитися за них, аби все вийшло так, як належить. І це — справедливо, — переконаний
Нарешті я вдома: в одній руці торба з м’ясом та рибою, в другій — усе, що потрібно до м’яса і риби. Чогось така втомлена сьогодні. І день наче
Тетяна була з тих дівчат, які розбивaли сepця. Вона спочатку використовувала чоловіків, а потім кидала. Вона вміла розкрутити на гроші будь-якого чоловіка, пише “Твій Портал”. Тетяна знала собі
Жіночі долі — ніби польові стежини, що оббігаючи пагорб спочатку розбігаються, а потім зливаються в одну дорогу. Так склалося і в житті трьох подруг. Лариса, Валентина й Антоніна