Головна

Історії з життя

Добрі має діти. Добрі до нього, хоч могли би піти й за матір’ю. Вже роки вони розлучилися, вона зараз в місті живе, на пенсії онуків бавить, а він тут. За двадцять років ніразу не приїхала ні в село, ні до нього. Хто би міг подумати, що вона таке зробить?
Історії з життя 0
Якби молодість знала. – Дай Боже здоров’я, Іване? – Дай Боже. – Будуть ваші цього тижня? – Га? – Будуть ваші цього тижня!? – Так, так. Приїдут. Дід
Лєна з важким серцем сідала в автобус – він не прийшов проводжати. Тепер вона відчула, що таке «похолодіти душею», вона, ніби, замерзла, і ледве переставляла ноги на сходинках, голова застила в повороті. Нема
Історії з життя 0
Сіла на своє місце і затягнула шторку, не хотіла нічого бачити і не хотіла, щоб хтось бачив її очі, переповнені смутком. З Максимом вони познайомилися тиждень тому і
Я дуже здивувалась, чому ж мама так випитує у мене про татів візит. От прямо до найменших дрібниць її усе те цікавило. А о котрій прибув, а що привіз, а що купував? Я звісно розповідала і не здогадувалась, до чого ж усе те призведе
Історії з життя 0
До розлучення стосунки між батьками йшли вже давно. Я взагалі здивована, що вони не зробили це років п’ятнадцять тому. Вічні якісь непорозуміння і з’ясування стосунків, постійне невдоволення один
Здається, у неї і не було в житті більше ніякої роботи крім цієї. Більше п’ятнадцяти років Галя сиділа на одному місці і всім була задоволена. Так, для подруг, робота вахтеркою в школі, після бухгалтерії, була нікчемною і не престижною. Вони ж у такому віці вже займали високі посадах
Історії з життя 0
День, коли Галю занесло в цю школу, вона досі пам’ятає в найдрібніших подробицях. Починалося бабине літо, було тепло і безвітряно. Вона пішла з роботи на обідню перерву і
Сиділи ми оплачували комуналку, чоловік через банківський додаток це робить, він пішов знімати показання лічильників, а телефон з відкритою програмою залишив на столі. Там пілікнуло оповіщення і я на автоматі глянула в його телефон. Те, що я побачила у банківському додатку мене не просто здивувало, та я там дар мови втратила і довго не могла второпати, що ж саме бачу
Історії з життя 0
Ми з чоловіком одружилися вже дорослими людьми, мені було тридцять, йому тридцять два. Стали жити в моїй двокімнатній квартирі, маємо доньку, яка зараз ходить до третього класу. Я
Поки Жанна телефонувала до чоловіка, щоб зійшов по продукти, Віра обмінювалися з таксистом поглядами. Такий нічого. І обручки нема. Але ж вони шифруються
Історії з життя 0
Віра чекає на Жанну на майданчику біля великого маркету. Знічев’я поглядає в телефон, на людей, на майданчик, на двері маркету. Ще довго чекати, ця дівчина поки не купить
У дитбудинок я потрапив, коли мені виповнилося 12 років. Інцидент, який залишив мене сиротою, я майже не пам’ятав. У пам’яті залишилися, тільки якісь уривки
Історії з життя 0
Та іноді снився дивний і дуже реалістичний сон у якому на момент нещастя я був за кермом, а тато з мамою сиділи на задньому сидінні і про щось
Гості весело гомоніли біля РАЦСу. До Павла підійшла двоюрідна сестра Люба і покликала на бік: – Я не знаю, як тобі сказати про це. Розумієш, я тільки що була в дамській кімнаті і почула розмову двох молодих дівчат. Одна з них при надії, але термін ще маленький
Історії з життя 0
У Павла сьогоднішній робочий день закінчився раніше. Перед тим, як вийти з офісу він звернувся до секретарки: – Любо, Можеш йти додому, до сім’ї. – Дякую, Павле Валентиновичу.
Розумієш, я люблю суп-пюре. З вершками. Густий, перемелений в кашу. А чоловік не любить, полюбляє більше курячий прозорий бульйон, помаранчеві кружальця моркви, помітні шматки м’яса і локшину. Ні, я і таке їм. Але кожен раз, коли починаю готувати, думаю чому я, власне, повинна робити як любить він
Історії з життя 0
Сусідка йшла з магазину неймовірно красива: нескінченні ніжки, сукня, каблуки, волосся. Вона, треба сказати, настільки прекрасна, що в лахмітті чи вечірньому вбранні – значення не має. Виграла генетичну
Я вже й не знаю, що думати, — Валя подивилася на чоловіка повними сліз очима, — А ще, продукти зникають: хліб, печиво, котлети. Минулого разу цілий контейнер насмажила, привезла на дачу. Повернулася з города глядь, а котлет немає. Я питаю його: «Де котлети?», Відповідає: «З’їв». Бачу, що обманює
Історії з життя 0
Зимовий вечір. В ошатній залі з гірляндами і ліхтариками стоїть ялинка. Валентина розвішує на неї іграшки. У сусідній кімнаті клопочуться син Сашко і чоловік — збирають нові меблі.

You cannot copy content of this page