– Чоловік мною пишається. Усім розповідає, яка я у нього молодець! Я ж коли сина виношувала у декрет не йшла. Мене прямо з робочого місця швидка і забрала. А на роботу я вийшла знову уже через п’ять місяців. Мені було дуже не просто, я ледь пересувалась, але ні копієчки не втратила. Гроші як заробляла, так і заробляю
– Роботи у нас зараз стільки, що хоч відбавляй! – розповідала дівчина подрузі, сидячи з нею за столиком в кафе. – Засиджуємося кожен день допізна, ледве даємо собі
Дзвонила Ніна Сергіївна, мешканка Малинівки. Жінка зі сміхом розповіла, що сьогодні вони всім селом спостерігали за справжнім цирком, що розігрався біля будинку діда. Такого тут точно ніколи не було, ну а сестра Аріни була головною героїнею вистави
Так довго чекали цього дня, що ледь заснули напередодні. І ось нарешті він настав, але все йшло шкереберть. – Та де ж він ходить, цей ваш нотаріус? –
Вирішила я нарешті у хаті свекрухи ремонт зробити. Ну а як там жити і гостювати? Дім глиняний, стіни білені, на вікнах коротенькі фіранки, на підлозі сторічної давнини якісь домоткані дорожки. Для мене перебування там справжнє випробування. Яким же було моє здивування коли я приїхала туди через пів року після капітального оновлення будинку. Слів не маю, аби все описати коректно
Вирішила я нарешті у хаті свекрухи ремонт зробити. Ну а як там жити і гостювати? Дім глиняний, стіни білені, на вікнах коротенькі фіранки, на підлозі сторічної давнини якісь
Відкриваю я цей самий зошит, аби зрозуміти кому він належить. Читаю і відчуваю, як волосся на голові ворушитись починає. Навіть сльози не течуть, відчуття таке, що втратив твердий грунт під ногами і летиш у безодню
Нещодавно в моєму житті сталася подія, після якої я не знаю, як далі жити і що робити? У мене є син – хлопчикові зараз 7 років. 3 роки
– Ох, доню! Як же мені не просто, – після довгих місяців мовчання, зателефонувала мама, – ти й уявити собі не можеш, як я тепер живу. На всьому економлю. Віталик. – новий мамин чоловік через якого Анна і змушена ула з’їжджати з рідного дому. – він же зовсім не працює. Я йому й машину купила і всі умови створила, але сама годую нас обох. Ти вже доросла заміжня жінка. Нуж бо, виконуй свій обов’язок. Допомагай матері
Своє дитинство Аня згадує з сумом. Її батько покинув матір, коли Аня була немовлям, дівчина його не пам’ятає і ні разу не бачила. Він навіть не був зазначений
Вітя вийшов з ванної рожевий після води і гоління і якийсь чужий. Побачив у неї в руці свій телефон і відразу все зрозумів. Повільно і дуже спокійно пройшов до тумбочки, відкашлявся, сів і подивився їй в очі. – Хто вона і чому!? – дуже голосним шепотом запитала Майя
– Що мені робити, що!!? Що йому не вистачало, га? Ну вона молодша на п’ять років і що? У нас діти, двоє. Жили ж душа в душу. Що
– Двічі в одну річку не ввійдеш. Та й навіщо? Я собі нарешті шкарпетки купила. Ти не повіриш, але шкарпетки то є розкіш. Я не могла придбати такі, як мені хотілось цілих десять років. Сиджу дивлюсь на свої ноги в шкарпетках на яких зображений смішний зайчик і розумію, що я таки щаслива. Не з чоловіком, а зі шкарпетками по-справжньому щаслива
Я живу в комунальній квартирі вже третій рік. Там маю не поганих сусідів. Ми навіть встигли звикнути один до одного. Стали неначе рідними. До моєї сусідки Світлани ходила
Вона хотіла на ручки. Мама була зайнята. Вона хотіла на ручки – і плакала. Мама була зайнята. Вона продовжувала хотіти і плакати. Мама була зайнята. Вона перестала хотіти. І перестала плакати. Хороша дівчинка.
Вона хотіла гратися – але не можна – «мама спить, вона втомилася». Вона перестала хотіти. Зручна дівчинка. Вона хотіла іграшку – не було грошей. Вона перестала хотіти. Розумна
Мій чоловік думає тільки про себе. У плані їжі. Спочатку сприймала це просто як невміння жити в родині, але зараз це переходить усі межі. Справа дійшла до розлучення
Коли ми одружилися, йому було вже 36 років. Затятий холостяк. Сім’ї до цього не було. Стосунки звісно були, але він навіть серйозно ні з ким не жив. Просто
Як же важко дізнатися, що у чоловіка є інша. Прожити разом більше десяти років, виховувати дітей, вірити в підтримку, думати про щасливу старість, а тут. Всі роки сімейного життя перекреслені в одну мить. А я вірила, любила, відпускала на нічні риболовлі, ну хіба можна так чинити?
  Досі не можу повірити, що це не сон, не виходить заснути, знаю, що я прокинусь, і це почуття буде тривати. Як посміла ця… мені писати, хоча, можливо,

You cannot copy content of this page