Коли Петро став серйозно зустрічатися з Валентиною і зайшла мова про весілля, Галина Романівна попередила, щоб молоді вирішували житлове питання самі, на її нерухомість не зазіхали. Галина Романівна – з тих бабусь, які ще перед весіллям говорять своїм дітям – я тебе виростила, більше нічим не зобов’язана, далі сам. Хіба ж знала старенька, чим може все обернутись
– Той, хто квартиру винаймає не платить їй вже два місяці, уявляєш? – розповідає сорокарічна Валентина. – Спочатку обіцянками годував, як завжди – то через тиждень, то після
– Я такий радий, що ти, синку, приїхав нарешті. Гній зі стайні вивезеш? Ти ж молодий сильний, швидко впораєшся, а потім і дров напиляємо. Та й підлогу у комірчині полагодити потрібно, ступити лячно
Живуть люди похилого віку в своєму маленькому старому будиночку, але дуже вже він їм дорогий, нікуди виїжджати не збираються. Часто життя своє згадують вечорами, щасливих моментів стільки, що
– У мене тут невеличка неприємність, – сказала Алінка між іншим, – Ну, всього на тисяч десять. Допоможеш? Врешті і ти до цього маєш відношення
Мені 30 років, я незаміжня. У мене є власна квартира, і хороша робота. Два роки я маю стосунки з одруженим чоловіком. Справа в тому, що заміж я не
Дівчина, що досі скромно стояла на порозі дівчина задоволено посміхнулася, але тут же поспішила зробити більш задоволений вираз обличчя. Зараз її головне завдання – сподобається матері обранця, а вже після весілля можна буде і характер показати.
– Мам, познайомся, це Лєра, моя наречена, – з порога заявив Артур, трепетно ​​обіймаючи за талію збентежену дівчину. – Ми сьогодні подали заяву в РАЦС. – Вітаю, –
– А де ти на старості років голову прихилити думаєш? – дивлюсь на цього сивочолого “кавалера” я, – Тобі уже не тридцять і навіть не сорок. Скажи, а що ти за все життя нажив. Вкажи на щось, що не можна помістити он в ту, дорожню сумку. Ну і? Чого мовчиш? Чи ти на мене розраховуєш, а?
У мене скінчилися всі аргументи, скільки себе пам’ятаю – весь час переживаю за молодшого брата, а він вже не молоденький – скоро 50 років. Все в двох словах
Або я чогось не розумію, або й справді потрібно забувши все починати життя спочатку. Інше у мене виховання і розуміння дружби і взаємодопомоги, теж – інше
Я відразу знала, що у чоловіка є друг дитинства, він же товариш по службі, він же однокурсник, можна довго продовжувати, ким він там доводиться. Ну, знала і знала,
Сьогодні Ліда дізналася, що чоловік має іншу. Що ж, їй було дуже важко від цієї новини, але вона твердо вирішила не влаштовувати концертів. А ще жінка дуже захотіла влаштувати чоловікові урок. Ну, щоб Ромі життя медом не здавалося
Розлучницею виявилася масажистка, до якої чоловік регулярно ходив з проблемами спини. Вона була молодшою ​​від Ліди на десять років, мала чудову фігурку і невгамовний апетит до дорогих подарунків.
Коли прийшов Валерій, дівчина відразу дала прочитати йому цю сповідь. Соня відчайдушно потребувала поради, вона й гадки не мала, що їй робити. Приїхати на залишену бабусею адресу і вивалити всю історію на жінку, що давно попрощалася зі своєю дитиною? Чи забути про цей лист, як про нереальний сон?
Соня вже третій день поспіль приходила в бабусину квартиру, сідала на диван і в повній тиші дивилася у вікно. І так тривало доти, поки за нею не приходив
Через непомиті вікна у Чистий четвер не завжди видно погану господиню
Іноді за ними – втомлена молода мама, у якої усе вперше: перша дитина, перші недоспані ночі, коли здається, що виспаною не будеш уже ніколи, перші сльози над важкими
Сиділа в гостях, у приятеля свого знайомого, за щедро накритим столом і відчувала, що шматок в рот не лізе. Трохи лівіше на дивані розташовувалася причина
Кішка. Звичайнісінька кішка. Біла мордочка, чорно-бурі вушка, плями зі смужками на шубці Шерстка коротенька, не дуже-то густа. Ну, пройдеш повз і вдруге не глянеш. Очі, правда, хороші. Світло-зелені,

You cannot copy content of this page