Головна

Історії з життя

Сам винен, думати треба було головою, а не на материні вмовляння піддаватися. Дорослий адже, скоро 19. Так ні, підписав відмову від батьківської спадщини на її користь. Їж тепер її обіцянки ложкою. Та й ночуй по підвалах
Історії з життя 0
Ключ під килимком Колян бомжував вже другий місяць. І документи були всі, і навіть прописка. А ось житла, житла то і не було, сталося так по його необережності.
Коли дружина починала такі розмови, Боря відключав слух. Він не чув ні дружину, ні тещу, ні свого батька, який лише одного разу поглянув за бортик колиски. Тільки його мати жалісливо дивилась на Борю і хитала головою. Потім дружина пішла. Боря залишився один з донькою
Історії з життя 0
Боря дітей не хотів. Він навіть і не думав, що коли – небудь він стане батьком. Боря взагалі все життя мріяв про собаку. Велику, пухнасту собаку, але спочатку
Щастя випарувалося, залишилася гіркота життя. Син, вже не випадково, а навмисно перетрусив всю батьківську пошту, з’ясував, що рік уже Валька, дружина його друга, шле себе чоловікові. Ми до них два роки тому заїжджали, по старій дружбі, розповіли, що живемо в котеджі, діти влаштовані, все у нас добре. Вона й позаздрила
Історії з життя 0
Ми з чоловіком жили щасливо, ростили двох чудових, розумних синів, з боку сім’я виглядала ідеальною. Наші стосунки друзі і знайомі вважали прикладом для наслідування. Я, звичайно, знала, що
Я рано встала в той день, тому задрімала. І не відразу зрозуміла, чому вікно раптом виявилося піді мною. Фіни – люди стримані, так що ніяких криків не було, пролунали тільки кілька здавленим вигуків, явно не для друку. Радіо продовжувало тихо грати польку
Історії з життя 0
Тридцять років тому працювала я психологом в північному фінському містечку. Недалеко від полярного кола. Навколо безкраї ліси, пагорби і озера. Ще не тундра, сосни високі і берези, але
Сьогодні історія була. Приїхали ми до мами. Заходимо в під’їзд, а там сидить хлопчина п’яти років і плаче гіркими сльозами. – Ти чого, – питаю, – ревеш? А він відповідає: – Я до бабусі приїхав. Пішов у двір гуляти, повернувся, а вона двері не відкриває
Історії з життя 0
Я кажу: – Ну і чого соплі бульбашками надувати? Бабуся, напевно, в магазин вийшла, зараз повернеться. А він реве, аж трясеться. Маленький такий, до того шкода – не
Сніг йшов всю ніч і навряд чи збирався припиняти свій чарівний політ. Стежинка, яку протоптали люди до дороги була ледве помітна. Ольга підняла комір, натягнула глибше шапку і мало не наступила на щось під ногами. Нахилившись, вона підняла за комір хлопчика років чотирьох, струснула і здивовано запитала, що ж він тут робить
Історії з життя 0
Вставати не хотілося, але … За давньою звичкою Ольга скинула з себе ковдру, перекинулася на живіт і, взявшись руками за передню спинку ліжка і, звиваючись усім тілом, поповзла
Вона і раніше не подобалася моєму чоловікові, а тепер і поготів. А мені завжди говорив, що таких подруг не повинно бути поруч, але я не слухала. Не знаю, як я могла так довго бути настільки сліпою, але те, як вони привітали нас зі святами очі відкрило одразу
Історії з життя 0
Вона і раніше не подобалася моєму чоловікові, а тепер і поготів. А мені завжди говорив, що таких подруг не повинно бути поруч, але я не слухала. З Катею
– Був би живий татусь, – сльозами дівчина вистеляла дорогу до свого бажання, – він би мене видав заміж, як годиться. А я хочу і біле плаття, і фотосесію, і машини, і гостей! У мого нареченого батьки тільки за, останнє слово за тобою, мамо. Ну невже ж так важко кредит узяти, якщо ти про моє майбутнє заздалегідь думати не хотіла?
Історії з життя 0
– Ніколи я в чудеса особливо не вірила, – каже Валентина, – та й за 45 років життя мені жодного разу не діставалося нічого, щоб не було оплачено.
Коли я повідомила йому про те, що ми станемо батьками, спочатку він був ошелешений. Але після звик і почав говорити, що воно й на краще, тепер він точно розлучиться, і ми будемо повною сім’єю виховувати дитину. Але ось минуло 9 місяців і ніяких змін. Він ходить туди-сюди, поживе тиждень зі мною і під приводом недуги дружини і необхідності допомогти з дитиною (у них син 7 років) йде до дружини, залишається там на тиждень. Потім йому все це набридає, і він повертається до мене
Історії з життя 0
Я в дуже непростій ситуації. Знаю, що багато хто мене засудить. Але я пишу не для цього. Я перебуваю на 40-му тижні, поява дитини буквально на днях. Для
Я їм спеціально нічого не кажу і завжди погоджуюся допомогти. Мені незручно відмовляти, адже вони мої діти, а це – рідні внуки. Але вони ж і самі могли б здогадатися. Вони ж знають, що я нездорова. Хіба їм не шкода мене?
Історії з життя 0
Мені 61 рік, я пенсіонер. У мене дві прекрасні доньки і троє чудових онуків. Я дуже люблю їх, і допомагаю по можливості. Але останнім часом у мене трохи

You cannot copy content of this page