— Все. Набридло. Терпіти не можу, коли настає дачний сезон. Кожні вихідні то до одних батьків, то до інших мотатися. Скажеш, що не можеш, починають докоряти урожаєм. Кажуть, що для нас стараються, хочуть, щоб ми відпочили, на свіжому повітрі посиділи. Тільки приїдемо, батьків, як підмінили. Принесіть це, подайте то, йдіть, просапайте грядки. Врожаю ніякого не захочеш. Тільки й чекаєш ночі, щоб можна було поспати
У шлюбі ми п’ять років. Мої батьки на протязі 10 років проводять кожні вихідні на дачі. Чоловікові теж виявилися любителями городніх справ. Так ось «завдяки» наявності двох дач
Подарували тітці картину на ювілей і почалося! Прийшла до нас в гості, вручила свій подарунок, а потім відвела мене в бік і сказала: “Там я картину вам привезла назад. У передпокої стоїть. Заберіть і не ображайтеся. Я просто передумала на стіну щось вішати. А ви її чи собі залиште, або подаруйте комусь, якщо в магазин вже повернути не можна”
Є у нас родичка. Нещодавно святкувала ювілей. Перед цією подією ми з чоловіком, як годиться, запитали у неї, що вона б вона хотіла отримати в подарунок. Вона показала
— Куди це ви причепурились? — запитала невістка насмішкувато. — Хочете зіпсувати синові репутацію? Від несподіванки Софія Трохимівна оніміла: син її соромиться? А Вадим ніби й не помітив відсутності матері за столом. Згадав про неї лише наступного ранку, коли збирався на службу до прокуратури
Будинок Задонських стояв одноосібно на певній відстані від села. Доглянута земельна ділянка збігала терасами до річки. Влітку тут майже цілодобово чмихав насос, подаючи воду на грядки, де буяла
– Подумаєш, 39,5 у неї … А мені, що голодним на роботу йти ?! – не вгавав чоловік … Давай, топай на кухню. Не з цукру! Все одно вдома сидиш, поки я працюю з ранку до вечора на твої забаганки!
– Подумаєш, 39,5 у неї … А мені, що голодним на роботу йти ?! – не вгавав чоловік … Давай, топай на кухню. Не з цукру! Все одно
“Ви не жалкуєте, що розповіли підсyдній про зраду чоловіка?” – не витримавши запитала жінка сyддя. А що вона могла відповісти. І цілого життя не вистачить, аби вимолити прощення за ті слова
“Ви не жалкуєте, що розповіли підсyдній про зраду чоловіка?” – не витримавши запитала жінка сyддя. А що вона могла відповісти. І цілого життя не вистачить, аби вимолити прощення
Брат вирішив познайомити мене зі своєю дівчиною. Пізніше я згадав, де її бачив: у себе вдома
Друг мого чоловіка, Олексій, розповів кумедну історію зі свого життя. Розповім від його особи. Але, перш за все, введу Вас в курс справи. Старший брат Олексія розлучений зі
«Як я вирішу, так і буде, – посміхалася Маринка подругам. – Захочу – зовсім моїм стане, захочу – назад віддам дружині. Він у моїй владі» Чомусь саме зараз Марині Михайлівні пригадались ті слова. Невже бумеранг запущений нею ще двадцять років тому, наздогнав. але не її, а найріднішу у світі людину 
«Як я вирішу, так і буде, – посміхалася Маринка подругам. – Захочу – зовсім моїм стане, захочу – назад віддам дружині. Він у моїй владі» Чомусь саме зараз
Уляну доглядають добрі сусіди: іноді вони, може, й не зі зла сердяться на Уляниних дітей, і тоді вона з усіх сил старається виправдати синів. Добрих, людяних, працьовитих. Далеко ж їм їхати, мовить, не в Україні ж живуть
Старенька низька хатина бабки Уляни дивиться на світ сумними вікнами. А довкруги неї гудуть-шумлять верховіттями високі ясени. За матеріалами – “Є”. Колись давним-давно садила їх Уляна разом із
— Ну мам, а де ж нам жити? У Каті в гуртожитку не можна, батьки її далеко в селі, нам що, на орендовану квартиру йти? А платити чим? А жити на які гроші, ми ж не працюємо.
Троянда – як кохання, може завдати болю, якщо не вмієш її узяти (Л.Костенко) — Припини голосити, все буде чудово! У мене крута мама, побачиш, вона розуміє все. Та
Я був хорошим чоловіком і батьком, але це не допомогло мені уникнути того зрадництва, що вчинили ці двоє. Я прийшов додому з роботи і мене зустрів брат. Він попросив мене вийти з ним поговорити, і тоді Микита і зізнався мені, що вони з Марусею давно разом, а Аня насправді його дочка
Я сиджу на балконі готелю і дивлюся на людей, що проходять внизу. З такої висоти вони здаються дрібними крапками, що снують в різні боки. Потік автомобілів перетворився в

You cannot copy content of this page