Історії з життя
У нашій родині три місяці тому з’явилася дитина. Ми дуже довго на неї чекали з чоловіком, ось тільки не думали, що буде так складно. Розповім трохи про наше
Погодились наглянути за сином сестри два тижні, а граємо роль батьків уже пів року. Родичі абсолютно нічого поганого в цьому не бачать. З усмішкою говорять: «Своїх нема –
Моя проблема дуже серйозна. Я вирішила піти від чоловіка, але він забрав дітей. Просто, аби допекти мені, а не тому що їх любить. Вирішив таким чином мені показати,
Почну здалеку. До 13-ти років я була єдиною дитиною. Батьки зі мною возилися, балували. Але, зізнаюся, бабусю з дідусем я любила більше. Обожнювала проводити літо у них. Вони
Я щаслива в шлюбі. Ми разом вже 7 років. Є діти. У всіх відношеннях зразкова сім’я. Але ось зі свекрухою стосунки не склалися з першого ж знайомства. Вперше
Мене роздирають суперечливі почуття: я одночасно відчуваю сором і обурення. А ще почуття провини. І ці почуття супроводжують мене відтоді, як п’ять років тому я повторно вийшла заміж.
Кажуть, для матері немає нічого гіршого, ніж поховати свою дитину. Це воістину так. Ось уже два роки, як не стало мого синочка і я тільки і тішу себе
У моєму житті настав період, коли наш конфлікт з дочкою набрав таких обертів, що без думки з боку я вже не можу розібратися, хто правий, а хто винен.
Це сталося 31 грудня, в переддень 2003 року. День котився до вечора, на вулиці зовсім стемніло, і я, як будь-яка добропорядна господиня, весело наспівуючи, металася від кухонної плити
Мої взаємини з мамою були напруженими ще з дитинства. Мама завжди виділяла брата, він менш образливий і красивіший. Я ж була гидким каченям. Звичайно, будучи дитиною, я цього