Доки тягнула сімейного воза одна, і справді стала схожа на запряженого вола, для якої усе заступило діло. Перебрала на себе чоловічу роль у родині. От і одержала нагороду — в автомобілі, купленому мною, тепер катаються ті, хто прагне зайняти моє, жіноче, місце. Такий парадокс. Адже мій чоловік без бізнесу, авто та грошей їм не потрібен. В особистому плані я стала заручницею власних ділових успіхів. Отак мені відкрили очі
Із Марією Сергіївною, нашою місцевою, як нині прийнято говорити, бізнес-леді, ми знайомі кількадесят років, а цього разу перетнулися випадково. У магазині я видивлялася подарунок для родички, а вона…
Чому ми повинні наглядати за їхніми батьками, я їх взагалі ніколи не бачила. Що за звичка, перекладати свої обов’язки на інших людей
На сімейному застіллі, розговорилася з далекою родичкою чоловіка про дачу. Пообіцяла дати їй саджанці полуниці, суниці, аґрусу. Розповіла, де ділянка, запросила в гості. Приїхала вона з чоловіком, їм
— Ой, не скажіть, — не вгавала невістка. — Побачать знайомі, скажуть, що дитя не годуємо і воно саме мусить на шматок хліба заробляти. Нехай краще відпочине від науки, з друзями пограється, ще встигне наробитися! Та й на його забаганки в нас грошей вистачить. Хіба не все одно, нами вони будуть зароблені чи ним?
Скільки ж поколінь виросло на очах у бабці Юстини? У кожного були свої проблеми, свої неузгодженості в оцінках, поглядах. Та, за великим рахунком, зводилися вони до одного: у
— Гарна ти молодичка, наче квіточка, — усміхався та все промовляв: — Може, підеш за мене заміж? Житимеш зі мною, як у Бога за пазухою
Щотижня до нас на роботу доставляють продукти із сусіднього району. Та є своя пекарня, яка славиться запашним хлібом і пахучою здобою, а нещодавно з’явився ще й ковбасний цех.
Одразу після весілля я з ентузіазмом почала запроваджувати свої правила в домі: всі хатні клопоти маємо ділити з чоловіком порівну. І обід варити, і прати, і в квартирі прибирати — все тільки вдвох і на двох. А свекруха хай живе як сама знає
Читала-читала, що пишуть жінки про стосунки між свекрухами і невістками, та й не втрималась — вирішила розповісти, як сама вживалася в роль невістки. Можливо, комусь із молодих дружин
Мене часто запитують знайомі: – Четверо дітей! Коли ти встигаєш жити?
Коли мені повідомили, що я ніколи не буду матір’ю, я з головою поринула в роботу, мені хотілося відволіктися від безрадісних думок. Потім занедужала мама, і я стрімголов понеслась
— Можна мені купити у вас букет, – мовив хлопчина і простягнув повну жменю дріб’язку, – У мене мама нездужає, якщо я подарую їй таку красу, вона ж одужає? Правда? – його очі дивились прямо в душу. – Ви знаєте, як це – коли хтось занадто довго не може одужати
— Можна мені купити у вас букет, – мовив хлопчина і простягнув повну жменю дріб’язку, – У мене мама нездужає, якщо я подарую їй таку красу, вона ж
У 16 років здавалося, що мої сорокарічні батьки безнадійно відстали від життя. Старомодно одягаються, не розуміються в любові і занадто часто повторюють: «Підростеш – зрозумієш» А потім я сама стала мамою
У 16 років здавалося, що мої сорокарічні батьки безнадійно відстали від життя. Старомодно одягаються, не розуміються в любові і занадто часто повторюють: «Підростеш – зрозумієш» А потім я
— Та ще два дні тому у куми був день народження, а я забув. То хоч зараз привітаю. Як кажуть, краще пізно, ніж ніколи. Кумі! Якби для жінки так старався! Дарма він їй сподобався. Бач, як вирядився до куми: біла сорочка, випрасувані штани, напахтився, аж дихати нічим. Гуляка, бабій. Вже шкодувала, що зрізала для нього квіти
Літо, червень. Бабі Марії не сидиться в хаті. Поки спека спала, вирішила полити квітник. Потім огірочки можна буде посапати… Пораючись, почула, як біля двору зупинився легковик. — Бабусю,
Чоловік швидше відчув, ніж впізнав – син! І застиг на місці, не наважуючись зробити крок. І щось схоже на почуття провини перед цим красенем за всі роки раптом відчув. Молодий чоловік підвівся з лавки, але зробити крок назустріч теж не наважувався. Так і стояли, дивлячись один на одного
Чоловік швидше відчув, ніж впізнав – син! І застиг на місці, не наважуючись зробити крок. І щось схоже на почуття провини перед цим красенем за всі роки раптом

You cannot copy content of this page