Історії з життя
До своїх тридцяти двох років я вже встиг напрацюватися й на державу, й на хазяїна, і врешті-решт сам захотів стати господарем свого життя. Та працювати на себе, як
Я все розумію і йшла на зустріч коли чоловік почав затримуватись після роботи. “Людей мало, роблю подвійну роботу” – казав він мені і я вірила, бо знала, що
Чим старшою я ставала, тим більше мріяла виграти в лотерею чи знайти сто доларів на дорозі, бо життя таке у мене вийшло, що нікому й не побажаєш. Ні,
У мене був свій маленький фартушок і мама пов’язувала мені на голову хустинку, щоб волосся не падало в страву і я мала за іграшки – каструльки й сковорідки,
І я так обурилася! Бо замість того аби брати приклад з нашого сусіди Миколи, у якого все до ладу та в достатку, він мені отаке каже. Я не
Той день назавжди увійшов у мою пам’ять запаморочливим запахом смажених котлет. Я зайшла у під’їзд, намагаючись втримати три торби і мале дитя, водночас. Від довгої дороги у переповненій
Дзвінок настирливо дзеленькав останні три хвилини поспіль. Ми нікого не чекали, тому навіть не підходили поглянути, хто ж нас турбує. Коли ж у зятя завібрував телефон, той знехотя
Не повірите, але свою обручку я загубила на своєму власному весіллі! Каблучка була дуже дорога і я вирішила, що помию руки і її зніму, щоб вона не впала
– А кого ти сьогодні привела, Маріє, то хоч цей гарно заробляє, а не як попередній? Мені, знаєш, не все одно, хто буде за комунальні платити! Я тільки
Я вже приїхала в Італію і стала до роботи, як мене набирає санітарка з якою я встигла потоваришувати, доки коло тата була. Я вухам своїм не повірила, коли