fbpx
Іван з радісним трепетом зустрів новину про те, що стане татом. Зробив самостійно до появи малюка невеликий ремонт в квартирі, переклеїв шпалери, з любов’ю збирав ліжечко для синочка. Так дбав про свою Олечку, що та прямо ніби в раю жила. А потім з’явилась дитинка і все полетіло шкереберть
Наше з чоловіком життя, як це не сумно звучить, стало псуватися після появи дитини. Я дуже втомлююся – дитина примхлива і «ручна», а чоловік став витрачати більше свого
Ну і ситуація! Чоловік пішов до коханки, а новий дізнавшись про те, що стане татом – втік. Батьки категорично проти третього онука, навіть подруга відмовляє іти на це, але я хочу стати мамою втретє
Я зараз перебуваю в дуже скрутній життєвій ситуації. І не знаю, яке рішення прийняти. З самого дитинства я мріяла про те, що у мене буде велика і дружна
Жінка різко засунула шухляду столу. Знову не дали побути на самоті. Вічно комусь щось від неї треба. Вона зайшла на кухню і побачила, що донька заляпана скатертину олією. – Віко, ну що ти за дитина? Чому не можна бути акуратною? Я і так, як білка в колесі, а ще прислугою за вами ходи!
“Я дуже люблю тебе, моя дівчинко” написала вона на клаптику паперу, згорнула його в трубочку і кинула у велику скляну банку. Скоро та наповниться по вінця і можна
– Ось і я хотіла б знати, – задумливо промовила Тамара. – Кожен день йшов на роботу, бутерброди брав з собою. Ну, Стьопа! Тільки повернися додому, влаштую допит, повік не забудеш. Задумав в шпигунів грати на старості років. – Тамара відпустила руку сусіда і повернулася в квартиру
Тамара поклала на тарілку перед чоловіком два сирники і відвернулася до плити, зняти інші зі сковороди. Обернувшись, побачила, як Степан мляво колупає сирник. – Ти чого сьогодні такий?
На зупинці крім мене стояла мама з дівчинкою років восьми. Холодний вогкий вітер, похмурий листопад, все сіре і непривабливе. У мене в одному вусі навушник, мама дівчинки засіла за телефон, а дитина дивиться по боках І раптом вона дивиться мені прямо в очі і посміхається: – А я знаю, що таке щастя!
Це було так несподівано, що я, доросла дівиця, розгубилася. – І що ж? – Щастя – коли замерз на вулиці, прибіг додому, а вдома тепло, і чай гарячий,
У садочку молода вихователька допомагає малому, якому заледве три роки виповнилося, взувати зимові чобітки. Йде дуже непросто. Малий пихтить. Вихователька собі. Від напруги розчервонілася, але за якимось разом вдалося таки. Аж присіла перевести подих. А малий каже, що то не на ту ногу взули
Виховательки приглядається, і дійсно переплутали лівий з правим. Береться стягати. У зворотний бік йде легше, але однаково треба трохи пововтузитися. Потім назад взувати. Тим часом у неї вже
Почали їсти салат. Майбутній чоловік зморщився: “А що так пересолила?”. Таня зніяковіло посміхнулася, поставила йому запечену качку. Майбутній чоловік пожував шматочок: “Жорсткувата”. Йому не сподобалося і все інше. За клопотами Таня забула про головне – винце, вона довго його вибирала. Розлила, сказала: “Ну, за зустріч!”. Гість понюхав келих, трохи відпив: “Дешеве якесь”. Піднявся: “Так, подивимося, що у тебе з обстановкою”
Таня втомилася. Вона була одна вже шість років, з того моменту, як чоловік її залишив. Донька рік тому вийшла заміж, виїхала в інше місто. Тані було всього сорок
Знаю, в школі запитають: «Ким працюють батьки?» Що я скажу? Адже ми ніколи і ніде не працювали!
Не засуджуйте мене відразу, спочатку вислухайте. У нас не все так просто. Хотілося б прочитати від вас поради, а не докори, всюди і так про нас говорять неправду.
На моєму весіллі сталось неочікуване – тато закохався у молоду дівчину. Далі почався суцільний морок. Чи не вперше в житті я опинилась у таких складних обставинах. Зрештою, ми з мамою залишились удвох і самотні
Своє перше кохання я зустріла відразу після закінчення школи. Мене так накрили почуття, що я відразу почала мріяти про наше спільне з ним майбутнє. Ми швидко одружилися, не
Є такі друзі, з якими дружиш, довіряєш, а потім з’ясовується таке, що до них спиною повертатися страшно. Дивишся на них і думаєш, як же ти могла не помічати? Мій випадок з розряду схожих
Є такі друзі, з якими дружиш, довіряєш, а потім з’ясовується таке, що до них спиною повертатися страшно. Дивишся на них і думаєш, як же ти могла не помічати?

You cannot copy content of this page