fbpx
Історії з життя 0
Маринка дивилась отетеріло. Чомусь у неї завше думка було, що хата їй зостанеться, адже і матір вона догледіла і у вічну путь вона її відправила. Так сестрі і сказала, а та враз на обличчі змінилась. Аж підскочила на місці і аби не чув покупець на на материну хату, зашипіла недобре до сестри
Коли мама злягла так уже вийшло, що саме Маринці випало її доглядати. — Сестричечко,
Історії з життя 0
У Анни все в житті складалося. Після школи, вступила до університету. А до захисту диплома батько зробив коханій донечці подарунок, шикарну квартиру в центрі міста. Заміж вийшла за велике своє кохання, і все у неї начебто було чудесно. І раптом ця хвороба
Біда прийшла звідки не чекали. Лікарі боролися до останнього, але на черговому огляді розвели
Історії з життя 0
Вперше Тетяна стала матір’ю тільки в сорок один рік. Вдруге в сорок чотири. Тепер у неї був повний комплект, хлопчик і дівчинка. Про таких дітей ще кажуть “вимолені”. Так, саме такими Світлана і Данило у неї і були
– Ох і намучишся ти з ними, – дуже часто їй доводилося це чути.
Історії з життя 0
Мене досі непокоять сумніви щодо того, що я зробила. Знаю, що для багатьох людей таке неприйнятно, але я «поховала» батьків в очах свого нинішнього коханого. Насправді вони є, але я не хочу його з ними знайомити. Я трохи соромлюся їх і це у мене з самого дитинства
Річ у тім, що вони з маленького міста і не зовсім вміють себе правильно
Історії з життя 0
Я завжди знала, що моя давня подруга все життя прожила для себе. Дітей вона не хотіла принципово. І ось нам по 60. Зустрілись, побалакали. Тепер сама й не знаю, а хто ж з нас двох прожив життя правильно
Сьогодні я хочу поділитися з вами історією, яка сталася зі мною нещодавно. Я випадково
Історії з життя 0
– Та квартира – бабусина, – дорікає мама, – по совісті якщо, ти і так на неї прав не маєш. Вона мені повинна була відійти. Не вірно я тоді вирішила, що треба її на тебе оформити! І потім, хороша ж ти, доню! Як було тобі не просто, до мами прибігла, а зараз оперилася і на матір з високої гірки? Виживай сама, мати, на свої копійки?
– І як ти тепер плануєш жити? – питала мене мама 4 роки тому,
Історії з життя 0
— Ти все життя прожила на всьому готовому, – почала сестра, – Мама до останнього тобі їсти варила і всі городи обробляла. Та на ній ввесь дім тримався! Ти ж і в декреті не сиділа – усе мама. А зараз вона тобі зайва, сестро? Я заберу, але більше у тебе сестри немає. Хіба я не розумію, чого ти мені її віддаєш? Вона ж тут довго на чужині не протягне, я й додому у разі чого її не вестиму, тут і спочинок їй вічний буде. А ти… Бог тобі суддя, але не сестра ти мені після цього
Сьогодні сусідка прийшла. Довго про щось мені розповідала, все ніяк не могла зважитись сказати
Історії з життя 0
Все життя розплачуюсь за отой вчинок. І немає мені прощення. Відібравши щастя у нього, поплатилась своїм. Завжди думаю, а що якби я тоді зважилась?
Перебуваю в тому віці, коли вже час підбивати підсумки свого життя і подумати про
Історії з життя 0
– Я тата чекаю. – спокійно заявив син, коли я нарешті після довгих пошуків у темному дворі, таки знайшла свою дитину, – У нього немає ключа. А у мене є. Ти ж йому двері усе одно не відчиниш, от я і стою тут, він завше цією дорогою з роботи повертається.
Я свого чоловіка знала краще, ніж себе. Так мені здавалося. І раптом розміреному життю
Історії з життя 0
Свекруха мені дорікає в тому, що я «одружила її синочка на собі». А значить 6 років жити в гріху для неї нормально?
Я ніколи не належала до тих жінок, які тільки й думають, що про шлюб.

You cannot copy content of this page